Налогообложение операций по выплате роялти в денежной форме

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
   
   ЛИСТ
   
   від 14.05.2005 р. N 9344/7/15-2217-26

   
   ДПАУ розглянула лист щодо питань оподаткування і повідомляє.
   
   Відповідно до пп. 3.2.7 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон про ПДВ) не є об'єктом оподаткування операції з виплат, зокрема, роялті у грошовій формі. Пунктом 1.17 ст. 1 цього Закону встановлено, що термін "роялті" розуміється у значенні, визначеному Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон про прибуток).
   
   Згідно з п. 1.30 ст. 1 Закону про прибуток роялті - платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).
   
   Не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених у частині першій цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або відчужити іншим способом такий об'єкт власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошування) є обов'язковим згідно із законодавством України.
   
   З 01.01.2004 р. відповідно до ст. 433 глави 36 "Право інтелектуальної власності на літературний, художній та інший твір (авторське право)" нового ЦКУ об'єктами авторського права є твори, а саме: 1) літературні та художні твори, зокрема, письмові, усні, сценічні, музичні, аудіовізуальні, фотографічні та інші; 2) комп'ютерні програми та інші твори.
   
   Обмеження в частині оприлюднення або розголошення, встановлені частиною другою п. 1.30 ст. 1 Закону про прибуток, стосується секретних креслень, моделей, формул, процесів, прав на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошування) є обов'язковим згідно із законодавством України, і не стосується об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, у вигляді комп'ютерних програм.
   
   В основу розпорядження майновими правами інтелектуальної власності з 01.01.2004 р. покладено норми глави 75 ЦКУ. Відповідно до ст. 1107 ЦКУ розпорядження майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі визначеного переліку договорів, зокрема ліцензійного договору. Пунктами 1 і 4 ст. 1108 ЦКУ встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності).
   
   За письмовою згодою ліцензіара ліцензіат може видати письмове повноваження на використання об'єкта права інтелектуальної власності іншій особі (субліцензію).
   
   Відповідно до пунктів 1, 2, 3 ст. 1109 ЦКУ за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути укладеним субліцензійний договір, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об'єкта права інтелектуальної власності. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територію та строк, на які надаються права тощо), розмір, порядок і строки виплати за використання об'єкта інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити в договір.
   
   Виходячи з викладеного і враховуючи те, що згідно з представленими ліцензійними (субліцензійними) договорами не відбувається отримання товариством від нерезидента об'єктів інтелектуальної власності (комп'ютерних програм) у володіння або розпорядження чи власність, які б надавали право користувачу продати або відчужити іншим способом такий об'єкт власності, то платежі, які сплачуються товариством (ліцензіатом) в грошовій формі як винагорода за право користування об'єктами інтелектуальної власності (комп'ютерних програм) на користь ліцензіара-нерезидента, та платежі, які отримуються товариством від субліцензіатів в грошовій формі як винагорода за надання права користування зазначеними об'єктами інтелектуальної власності, в тому числі за субліцензійними договорами, є роялті і не є об'єктом оподаткування ПДВ.
   
   У разі якщо роялті виплачується товариством нерезиденту та/або отримується товариством від резидентів не у грошовій формі, наприклад, шляхом проведення бартерних операцій чи заліку зустрічних однорідних вимог, ПДВ товариством нараховується на загальних підставах за ставкою 20 % відповідно як при отриманні послуг (результатів робіт) від нерезидента та/або як при поставці послуг (результатів робіт) в Україні.
   
   При цьому відповідно до пп. 7.4.2 ст. 7 Закону про ПДВ якщо платник податку (товариство) придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі ст. 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі ст. 5 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.
   
   Заступник Голови
   С. Лекарь