Право налогового кредита на проценты по ипотечному кредиту

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
   
   ЛИСТ
   
   від 23.06.2009 р. N 2802/П/17-0714
   
   Про право податкового кредиту на проценти за іпотечним кредитом

   
   Державна податкова адміністрація України розглянула Ваш лист від 22.05.2009 р. щодо реалізації права на податковий кредит стосовно процентів, сплачених за користування іпотечним житловим кредитом, і в межах своєї компетенції повідомляє.
   
   Згідно із пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 22.05.2003 р. N 889 "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон) платник податку має право включити до складу податкового кредиту звітного року частину суми процентів за іпотечним кредитом, сплачених платником податку, яка розраховується за правилами, визначеними згідно із статтею 10 цього Закону.
   
   Відповідно до визначення, наведеного у п. 1.5 ст. 1 Закону, іпотечний житловий кредит - це фінансовий кредит, що надається фізичній особі строком не менше п'яти повних календарних років для фінансування витрат, пов'язаних з будівництвом або придбанням квартири (кімнати) або житлового будинку (його частини) (з урахуванням землі, що знаходиться під таким житловим будинком, чи присадибної ділянки), які надаються у власність позичальника з прийняттям кредитором такого житла (землі, що знаходиться під ним, чи присадибної ділянки) у заставу.
   
   Житлом фізичної особи відповідно до ст. 379 Цивільного кодексу України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них. Також відповідно до п. 2 статті 331 ЦКУ право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
   
   До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
   
   До того ж, відповідно до пп. 22.1.1 п. 22.1 ст. 22 Закону його пп. 5.3.1 та стаття 10 Закону набирають чинності після набрання чинності законом, що регулює питання іпотеки, але не раніше 1 січня 2006 року.
   
   Законом, який регулює питання іпотеки, є Закон України від 05.06.2003 р. N 898 "Про іпотеку" (далі - Закон N 898), який набрав чинності з 01.01.2004 р.
   
   Згідно із ст. 1 Закону N 898 іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
   
   Перелік нерухомості, який застосовується з метою виконання норм Закону наведено у його пп. 1.10.1 п. 1.10 ст. 1. Зокрема, до нерухомості, відмінної від землі, відносяться будівлі, а саме: приміщення, пристосовані для постійного або тимчасового перебування в них людей, а також об'єкти власності, функціонально пов'язані з такими приміщеннями.
   
   Також пунктом 10.1 ст. 10 Закону встановлено, що право у платника податку щодо податкового кредиту на іпотеку виникає у разі, якщо за рахунок такого іпотечного житлового кредиту будується чи придбається житловий будинок (квартира, кімната), визначений таким платником податку як основне місце його проживання.
   
   Таке визначення здійснюється платником податку самостійно, зокрема, шляхом реєстрації (внесення відомостей до паспортного документу такого платника податку) об'єкта житлової іпотеки його місцем проживання відповідно до норм Закону України від 11.12.2003 N 1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України" (лист Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 12.02.2007 р. N 06-10/10-138).
   
   Заступник Голови
   С. І. Лекарь