О формировании налогового кредита по НДС на основании счета за централизованное водоснабжение и централизованное водоотведение и определении отчетного периода, в котором у налогоплательщика возникают основания для формирования налогового кредита

   
   
   
   Державна фіскальна служба України розглянула листи платника податку щодо формування податкового кредиту з ПДВ на підставі рахунку за централізоване водопостачання та централізоване водовідведення та визначення звітного періоду, в якому у платника виникають підстави для формування податкового кредиту, і, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.
   
   Щодо формування податкового кредиту
   
   Згідно з підпунктом „а” пункту 198.1 статті 198 ПКУ до складу податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення платником податку операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
   
   Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку – продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) та надати покупцю за його вимогою.
   
   Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
   
   Крім того, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до складу податкового кредиту без отримання податкової накладної, можуть бути документи, визначені у пункті 201.11 статті 201 ПКУ, а саме:
   
   а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;
   
   б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку);
   
   в) бухгалтерська довідка, складена відповідно до пункту 36 підрозділу 2 розділу XX цього ПКУ;
   
   г) податкова накладна, складена платником податку відповідно до пункту 208.2 статті 208 ПКУ та зареєстрована в ЄРПН.
   
   Отже, якщо рахунок за централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, який виставляється платнику податку за надані послуги, містить загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, вартість яких визначається за приладами обліку, то такий рахунок для отримувача послуг є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до складу податкового кредиту, без отримання податкової накладної.
   
   Щодо звітного періоду формування податкового кредиту
   
   Відповідно до пункту 198.6 статті 190 ПКУ у разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.
   
   Зазначене правило не поширюється на інші документи, які згідно з нормами ПКУ є підставою для формування податкового кредиту (митні декларації, документи, перераховані у пункті 201.11 статті 201 ПКУ).
   
   Враховуючи зазначене, якщо платником ПДВ у періодах виникнення права на податковий кредит (у тому числі і у зазначених у зверненні звітних періодах з серпня 2015 року по березень 2016 року) не були включені до складу податкового кредиту суми ПДВ на підставі документів, які без отримання податкової накладної дають право на податковий кредит, то зазначені суми податку можуть бути включені платником до складу податкового кредиту шляхом подання за звітні періоди, в яких виникло таке право, уточнюючих розрахунків (з урахуванням строків давності, передбачених статтею 102 ПКУ) за правилами, встановленими ст. 50 ПКУ для самостійного виправлення помилок, допущених у раніше поданій звітності.
   
   У разі виправлення помилок у рядках поданої раніше податкової декларації з ПДВ, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників (пункт 8 розділу VI Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289).
   
   
   
   Голова

Р.М. Насіров