Екоподаток при наявності кількох джерел забруднення

Як визначається при обчисленні екологічного податку річний обсяг викидів двоокису вуглецю, що перевищує 500 тонн за рік, якщо СГ має декілька стаціонарних джерел забруднення в межах однієї або декількох територіальних громад, які обслуговуються одним або різними контролюючими органами?

Відповідно до п.п. 240.1.1 ПКУ платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються: викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.

Пунктом 240.7 ПКУ встановлено, що не є платниками податку за викиди двоокису вуглецю суб’єкти, зазначені у п. 240.1 ПКУ, якими здійснюються такі викиди в обсязі не більше 500 тонн за рік.

У разі якщо річний обсяг викидів двоокису вуглецю перевищує 500 тонн за рік, суб’єкти зобов’язані зареєструватися платниками податку у податковому (звітному) періоді, в якому відбулося таке перевищення. Такі платники зобов’язані скласти та подати податкову звітність, нарахувати та сплатити податок за податковий (звітний) період, у якому відбулося таке перевищення, у порядку, передбаченому ПКУ.

Об’єктом та базою оподаткування екологічним податком, зокрема, є обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (п. 242.1 ПКУ).

Разом з тим, база оподаткування екологічним податком за викиди двоокису вуглецю за результатами податкового (звітного) року зменшується на обсяг таких викидів у розмірі 500 тонн за рік (п. 242.4 ПКУ).

Форма податкової декларації екологічного податку (далі – Декларація) затверджена наказом Мінфіну від 17.08.2015 р. № 715. Невід’ємною частиною Декларації є додатки (розрахунки), зокрема, розрахунок за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення здійснюється у додатку 1 до Декларації (далі – Додаток 1).

Рядок 2 Декларації та рядок 3 Додатка 1 заповнюються відповідно до Кодифікатора адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 26.11.2020 № 290 (далі – КАТОТТГ).

У рядку 3 Додатка 1 зазначається наступна інформація:

► у рядку 3.1 – код територіальної громади, визначений за КАТОТТГ на території якої знаходиться стаціонарне джерело забруднення;

► у рядку 3.2 – код адміністративно-територіальної одиниці, визначений за КАТОТТГ, за місцем розміщення стаціонарних джерел забруднення.

Для кожного стаціонарного джерела забруднення складається два окремих Додатка 1, один з яких для декларування податкових зобов’язань з екологічного податку за двоокису вуглецю.

З метою встановлення суб’єктом господарювання факту перевищення, визначеного п. 240.7 ПКУ, граничного обсягу викидів двоокису вуглецю, такому суб’єкту необхідно вжити заходів із виконання інвентаризації обсягу таких викидів у порядку, встановленому законодавством.

Загальні принципи інвентаризації врегульовані Інструкцією про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 10.02.1995 р. № 7 (далі – Інструкція).

Зокрема, Інструкцією встановлено, що інвентаризація викидів забруднюючих речовин, які не визначені за безпосередніми інструментальними вимірами, наприклад, двоокису вуглецю, виконується за матеріалами технологічного регламенту або розрахунковим методом.

Таким чином, суб’єкту господарювання, який має декілька стаціонарних джерел забруднення та здійснює викиди забруднюючих речовин, у тому числі й двоокису вуглецю, в межах однієї або декількох територіальних громад, які обслуговуються одним або різними контролюючими органами, необхідно самостійно визначити звітний (податковий) період, в якому очікується перевищення граничної величини викидів двоокису вуглецю у розмірі 500 тонн на рік всіма стаціонарними джерелами забруднення, та подати до контролюючого(их) органу(ів) за місцезнаходженням стаціонарних джерел забруднення заяву(и) про звітний (податковий) період, в якому очікується таке перевищення. До заяви додаються розрахунки з матеріалами оцінки інвентаризації обсягів викидів двоокису вуглецю за всіма стаціонарними джерелами забруднення.

Починаючи зі звітного (податкового) періоду, в якому досягнуто граничний обсяг викидів двоокису вуглецю, суб’єкт господарювання декларує податкові зобов’язання за такі викиди, що перевищують граничний обсяг, в окремому Додатку 1 до Декларації, яку подає до контролюючого (их) органу (ів) за місцезнаходженням стаціонарних джерел забруднення.