Відповідно до ст. 6 Закону України від 03.07.92 № 2535-XII "Про плату за землю" із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2535-ХІІ) ставки земельного податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їх грошової оцінки у таких розмірах:
для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,1;
для багаторічних насаджень - 0,03.
За сільськогосподарські угіддя, що надані у встановленому порядку і використовуються за цільовим призначенням, незалежно від того, до якої категорії земель вони віднесені, земельний податок справляється згідно з частиною першою цієї ст..
Стосовно оподаткування земельних ділянок, зайнятих виробничими будівлями і спорудами сільськогосподарських підприємств за межами населених пунктів слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей.
До земель сільськогосподарського призначення належать:
а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);
б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації тощо).
Земельні ділянки під виробничими будівлями і спорудами сільськогосподарських підприємств, розташовані за межами населених пунктів, належать до несільськогосподарських угідь. Тому зазначені земельні ділянки обкладатимуться земельним податком згідно із ст. 8 Закону № 2535-ХІІ за ставкою 5 % від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.
Однак слід мати на увазі, що підставою для нарахування земельного податку, як визначено статтею 13 Закону № 2535-ХІІ, є дані державного земельного кадастру, який встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів (ст. 193 Кодексу).