неплохо было бы, если б существовал подобный украинский ресурсelen_maman писав:Вот нашла подвиги деда, за которые получил медаль "За отвагу" и орден "Красной Звезды". Горжусь!
= КНИГА ПАМ'ЯТІ (Ніхто не забутий, ніщо не забуте!) =
-
Яков
- Гигант Мысли
- Повідомлень: 13859
- З нами з: 28 жовтня 2013, 04:29
- Звідки: Одеса
- Дякував (ла): 14227 разів
- Подякували: 28060 разів
-
elen_maman
- Акула НКУ
- Повідомлень: 6456
- З нами з: 22 липня 2011, 00:53
- Дякував (ла): 8617 разів
- Подякували: 4356 разів
Да, искала в расширенном поиске.Альона1 писав:А як Ви шукали розширено мені каже що немає інформації. У мого діда дуже багато медалей.elen_maman писав:Вот нашла подвиги деда, за которые получил медаль "За отвагу" и орден "Красной Звезды". Горжусь!
Виявляється , що Донецька облась була Сталінською.
Но туда, видимо, не все архивы внесены...второго дедушку так и не нашла..и не все ордена-медали первого деда нашлись..ну хоть что-то..
Люблю и горжусь Донбассом!!
-
IrinkaSvetl
- Светоч Мысли
- Повідомлень: 3240
- З нами з: 24 березня 2011, 02:30
- Дякував (ла): 1696 разів
- Подякували: 3006 разів
-
to_be
- Светоч Мысли
- Повідомлень: 1535
- З нами з: 24 січня 2013, 10:11
- Дякував (ла): 1018 разів
- Подякували: 351 раз
Спасибо, девоньки. И я нашла. #cray# Правда не все. В доме была целая корзинка, а здесь одна. Но не важно.elen_maman писав:Да, искала в расширенном поиске.Альона1 писав:А як Ви шукали розширено мені каже що немає інформації. У мого діда дуже багато медалей.elen_maman писав:Вот нашла подвиги деда, за которые получил медаль "За отвагу" и орден "Красной Звезды". Горжусь!
Виявляється , що Донецька облась була Сталінською.
Но туда, видимо, не все архивы внесены...второго дедушку так и не нашла..и не все ордена-медали первого деда нашлись..ну хоть что-то..
-
И.О.
- Светоч Мысли
- Повідомлень: 2304
- З нами з: 23 листопада 2010, 01:40
- Дякував (ла): 13964 рази
- Подякували: 2289 разів
Элен, спасибо Вам большое за ссылки.#thank2#
Вот и я нашла, правда не своего, а деда моего мужа
Показала мужу, его от гордости аж распирает.
Вот и я нашла, правда не своего, а деда моего мужа
Показала мужу, его от гордости аж распирает.
-
Тот самый гость
- Светоч Мысли
- Повідомлень: 2868
- З нами з: 21 квітня 2012, 05:55
- Дякував (ла): 1333 рази
- Подякували: 1060 разів
Смотрите - она выложила несколько ссылок, по которым можно искать и по которым некоторые и нашли награды родственников.
-
elen_maman
- Акула НКУ
- Повідомлень: 6456
- З нами з: 22 липня 2011, 00:53
- Дякував (ла): 8617 разів
- Подякували: 4356 разів
А я даже не видела...#g_haha# свою ссылку нарыла сама на просторах Мейл.ру!#secret#Тот самый гость писав:Смотрите - она выложила несколько ссылок, по которым можно искать и по которым некоторые и нашли награды родственников.
Люблю и горжусь Донбассом!!
-
Ин
- Акула НКУ
- Повідомлень: 5224
- З нами з: 10 жовтня 2011, 01:48
- Дякував (ла): 5117 разів
- Подякували: 17317 разів
Пам'ятник бійцям Окремої Коломийської прикордонної комендатури та загиблим на війні собакам
У селі Легедзино Тальнівського району Черкаської області встановлено пам'ятник бійцям Окремої Коломийської прикордонної комендатури. Тут у липні 1941 року вони піднялися в останню атаку, щоб ціною власних життів захистити підступи до Києва.
За наказом Гітлера німці зі своїми союзниками повинні були узяти Київ ще на початку серпня. Фюрер разом з Муссоліні особисто збирався приймати парад на Хрещатику. До місця основного удару в район Умані, Легедзино, Підвисокого було кинуто 22 повнокровні дивізії, включаючи елітні частини СС "Лейбштандарт Адольф Гітлер" (загін особистої охорони фюрера), 49-й гірнострілковий корпус та 11-а танкова дивізія.
У селі Легедзино було розташовано одразу два штаби радянських військ: 8-го стрілкового курпусу генерала-лейтенанта Снєгова та 16-ї танкової дивізії полковника Міндру. Штаб корпусу прикривали три роти Окремої Коломийської прикордонної комендатури, якою командував майор Філіпов. З ними були невеликі групи зв'язковиків та снайперів. Прикордонну комендатуру посилили школою собаківництва - 25 тренерів і 150 службових вівчарок. Один із гітлерівських ударів було націлено саме на ці штаби.
Солдати мужньо відстоювали довірені їм позиції. У найкритичніший момент нескінченних німецьких атак поблизу села Легедзино, як останній бойовий резерв у бій вступили треновані вівчарки кінологічної школи.
Німецькі загарбники, не чекаючи такого опору відступили, але на допомогу підійшли танки. Покусані німецькі піхотинці підіймалися на броню танків і розстрілювали сміливих захисників. У цьому бою загинуло багато радянських воїнів, а уцілілі собаки, за словами очевидців, до кінця залишилися відданими своїм провідникам. Не підпускаючи нікого навіть до трупів своїх господарів, вівчарки відмовлялися від їжі і померали з голоду.
У селі Легедзино Тальнівського району Черкаської області встановлено пам'ятник бійцям Окремої Коломийської прикордонної комендатури. Тут у липні 1941 року вони піднялися в останню атаку, щоб ціною власних життів захистити підступи до Києва.
За наказом Гітлера німці зі своїми союзниками повинні були узяти Київ ще на початку серпня. Фюрер разом з Муссоліні особисто збирався приймати парад на Хрещатику. До місця основного удару в район Умані, Легедзино, Підвисокого було кинуто 22 повнокровні дивізії, включаючи елітні частини СС "Лейбштандарт Адольф Гітлер" (загін особистої охорони фюрера), 49-й гірнострілковий корпус та 11-а танкова дивізія.
У селі Легедзино було розташовано одразу два штаби радянських військ: 8-го стрілкового курпусу генерала-лейтенанта Снєгова та 16-ї танкової дивізії полковника Міндру. Штаб корпусу прикривали три роти Окремої Коломийської прикордонної комендатури, якою командував майор Філіпов. З ними були невеликі групи зв'язковиків та снайперів. Прикордонну комендатуру посилили школою собаківництва - 25 тренерів і 150 службових вівчарок. Один із гітлерівських ударів було націлено саме на ці штаби.
Солдати мужньо відстоювали довірені їм позиції. У найкритичніший момент нескінченних німецьких атак поблизу села Легедзино, як останній бойовий резерв у бій вступили треновані вівчарки кінологічної школи.
Німецькі загарбники, не чекаючи такого опору відступили, але на допомогу підійшли танки. Покусані німецькі піхотинці підіймалися на броню танків і розстрілювали сміливих захисників. У цьому бою загинуло багато радянських воїнів, а уцілілі собаки, за словами очевидців, до кінця залишилися відданими своїм провідникам. Не підпускаючи нікого навіть до трупів своїх господарів, вівчарки відмовлялися від їжі і померали з голоду.