По нашему мнению, такой вывод не соответствует законодательству, поскольку данные нормы в связи с отсутствием регистрации Минюста, являются обязательными только для предприятий, которые административно подчиняются Мининфраструктуры, а остальные предприятия могут их применять в добровольном порядке или, например, на их основе утвердить свои собственные нормы расхода топлива. Об этом, в частности, говорится в решении Высшего Административного суда от 06 июня 2013 года К-39866/10-С, в котором суд указывает, что нормы не являются обязательными, «оскільки такий наказ не являється нормативно-правовим актом та його дія не поширюється на позивача у зв’язку з тим, що … не входить до сфери управління Міністерства транспорту України». На это так же обращает внимание Главное Контрольно-ревизионное управление Украины в письме от 11.08.2010 г. N 02-14/1232: «наказ Міністерства транспорту України від 10.02.98 р. N 43 не пройшов державної реєстрації в Міністерстві юстиції України. Враховуючи зазначене, вважаємо, що він є обов’язковим для виконання лише для підприємств, установ і організацій, які входять до сфери управління Мінтрансу. Іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями повинні бути розроблені власні нормативні документи щодо нормування витрат палива та мастильних матеріалів відповідно до законодавства».
а) документально подтвердить необходимость (обоснованность) использования коэффициентов путем замеров, наблюдений:
— собственными силами, назначив комиссию или уполномоченное лицо,
— или привлечь станцию технического осмотра, где обслуживается автомобиль.
б) после получения документальных подтверждений приказом по предприятию утвердить конкретные величины коэффициентов и сроки их действия.
Аудитор Сергей Гонтаровский