Питання щодо змін у законодавстві про працю на період запровадження воєнного стану та порядку використання щорічних відпусток, оформлення неоплачуваних відпусток, адже більшість батьків змушені залишитись із малюками удома, у зв’язку із закриттям дитячих садочків та продовження дистанційного навчання у школах та вищих навчальних закладах, все частіше отримують працівники центрів безоплатної правової допомоги у Вінницькій області.
Тож фахівці Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Вінницькій області підготували роз’яснення щодо щорічних основних відпусток та неоплачуваних відпусток у період запровадження воєнного стану. Що змінилось.
До 24 березня 2022 року підставою для надання відпустки без обмеження строку у 15-днів була ст. 26 Закону України “Про відпустки” № 504/96-ВР (карантин по причині Covid-19).
З 24 березня 2022 року з’явилась підстава у ч.3 ст.12 Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану” № 2136-XI протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати такий вид відпустки, за заявою самого працівника, і в ніякому разі не може примусити піти у зазначену відпустку. Щодо тривалості перебування працівника у неоплачуваній відпустці, сторони обговорюють.
Так, може відмовити. Якщо працівник виконує роботи на об’єктах критичної інфраструктури. Винятки становлять, коли відпустка надається такому працівникові обов’язково:
У п.1 ст.12 ЗУ №2136 «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» зазначено, що у період воєнного стану щорічна основна оплачувана відпустка надається працівникам тривалістю 24 календарні дні та відповідно до встановленого на підприємстві (установі, організації) графіку відпусток черги. Графіки відпусток доводять до відома працівників.
Зверніть увагу, що за потреби можна змінити терміни відпусток вказаних у графіку відпусток черги, але за узгодження сторін трудового договору.
Зверніть увагу, що відправлення працівника у неоплачувану відпустку з ініціативи роботодавця вважається порушенням трудового законодавства про працю. У такому випадку до роботодавця застосовується відповідальність, передбачена у статті 172 Кримінального кодексу України
У разі відсутності коштів для проведення виплат заробітної плати працівникам у період воєнного стану, підприємство не несе відповідальності за їх невиплату. Проте роботодавець має обов’язок виплатити заробітну плату працівникам у повному обсязі після припинення чи скасування воєнного стану на території України.
Також наголошуємо, що звільнення мобілізованих працівників навіть по причині скорочення штату є недопустимим. Проте звільнити працівника у період його тимчасової непрацездатності роботодавець має право (виключення-тимчасова непрацездатність у зв’язку з вагітністю та пологами).