Підставою для оплати допомоги по тимчасовій непрацездатності у зв’язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням є листок непрацездатності із зазначеними в ньому причинами тимчасової непрацездатності; акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння).
У випадку, коли непрацездатність пацієнта мала зв’язок із нещасним випадком, професійним захворюванням або аварією на виробництві, для категорії медичних висновків «Захворювання або травма загального характеру» лікар робить відповідну відмітку.
Лише після завершення розслідування нещасного випадку або професійного захворювання на підставі актів розслідування нещасного випадку або професійного захворювання причина непрацездатності «Тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, що не пов’язані з нещасним випадком на виробництві» може бути змінена Пенсійним фондом України на причини непрацездатності «Тимчасова непрацездатність внаслідок нещасного випадку на виробництві» або «Тимчасова непрацездатність внаслідок професійного захворювання».
Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або профзахворювання виплачується в розмірі 100% середньої заробітної плати. При цьому перші 17 днів тимчасової непрацездатності оплачуються роботодавцем за рахунок коштів підприємства, установи, організації. Оплата допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за рахунок коштів Пенсійного фонду України здійснюється з 18 календарного дня тимчасової непрацездатності. При цьому, розрахунок допомоги проводиться окремо за кожним місцем роботи.
Варто зазначити, що у разі, коли на момент настання страхового випадку застрахована особа працює за сумісництвом, на умовах цивільно-правового договору, провадить підприємницьку або іншу діяльність, пов’язану з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності, обчислення середньої заробітної плати (суми заробітної плати) здійснюється страхувальниками окремо за основним місцем роботи, за сумісництвом та за місцем (місцями) провадження іншого виду (видів) діяльності. Розрахунковий період у такому разі визначається за кожним місцем роботи окремо.
Підставою для фінансування страхувальників є заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми страхових виплат за їх видами. Для отримання фінансування по тимчасовій непрацездатності у зв’язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням слід обрати Додаток 2.