Висновок податківців виявився однозначним:
Згідно з п.п. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 ПКУ розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 розд. I ПКУ, підпунктами 138.3.2 – 138.3.4 п. 138.3 ст. 138 ПКУ. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.
Для розрахунку амортизації відповідно до положень п. 138.3 ст. 138 ПКУ визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.
Згідно з п.п. 138.3.2 п. 138.3 ст. 138 ПКУ не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел, зокрема, витрати на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів. Терміни «невиробничі основні засоби», «невиробничі нематеріальні активи» означають відповідно основні засоби, нематеріальні активи, не призначені для використання в господарській діяльності платника податку.
Тобто, для цілей оподаткування амортизація основних засобів нараховується у разі їх використання в господарській діяльності платника податку.
Отже, якщо платник податку на прибуток використовує основний засіб (квартиру) у своїй господарській діяльності і нараховує амортизацію на такий основний засіб у бухгалтерському обліку, то при передачі такого основного засобу в оренду фізичній особі, такий платник нараховує податкову амортизацію основного засобу (квартири) відповідно до п. 138.3 ст. 138 ПКУ.
Додамо практичний акцент в цій ситуації: для збереження права на податкову амортизацію квартира має бути чітко введена до складу основних засобів, а також: