У Верховній Раді зареєстровано проект Закону № 5401 від 16.11.2016 про скасування в Україні податку на додану вартість з 1 січня 2017 року.
Автори проекту так обґрунтували необхідність його прийняття (див. Пояснювальну записку до законопроекту):
ПДВ необхідно скасувати, як податок, що стримує розвиток споживчого ринку, створює фіскальну нестабільність, стимулює корумпованість контролюючих органів. Також зазначається, що вартість «відкатів» для повернення ПДВ протягом 2010 – 2015 рр. коливалась у межах 20 – 60%. Її пік прийшовся на 2014 рік, коли вартість «послуг» держслужбовців досягала 60% від суми повернення ПДВ.
Щодо ПДВ упродовж останніх років чітко простежується негативна тенденція – щорічна сума коштів від ПДВ, що надходить до бюджету, поступово зменшується, порівняно з коштами, які відшкодовуються з нього.
ПДВ має значний вплив на загальний рівень цін та регресивність, особливо щодо малозабезпечених верств населення.
Наявність великої кількості винятків та пільг з оподаткування, передусім індивідуального, галузевого та територіального характеру, негативно впливає на ефективність адміністрування податку на додану вартість й створює податкову дискримінацію.
Подібні пільги з оподаткування можна вважати однією з форм непрямих субсидій з боку держави, що порушує основні принципи ринкових умов, перешкоджає здоровій конкуренції за рахунок надання переваг одним суб’єктам підприємництва стосовно інших.
Непоодинокими є факти ухилення від сплати податку та незаконних вимог по відшкодуванню ПДВ.
Найбільш поширеними схемами порушень законодавства при справлянні ПДВ є:
псевдоекспортні операції або експорт товарно-матеріальних цінностей за штучно завищеними цінами та з використанням у ланцюзі постачальників "фіктивних" підприємств;
внутрішні операції з продажу із використанням цінових трансфертів, коли штучно завищуються продажні ціни для збільшення податкового кредиту, при цьому продавцями є фірми-"метелики", які після здійснення операцій ліквідуються;
безтоварні операції з використанням підприємств, звільнених від оподаткування;
імпорт товарно-матеріальних цінностей за відчутно заниженими цінами;
імпорт так званої "давальницької" сировини;
безпідставне використання податкових векселів;
проведення безтоварних операцій;
реалізація товарно-матеріальних цінностей за цінами, нижчими вартості придбання (різновид фіктивних операцій);
використання пільг підприємств з Іноземними Інвестиціями, спеціальних економічних зон (СЕЗ) та територій пріоритетного розвитку (ТПР) і бюджетних дотацій;
застосування механізму передплат, єдиного податку та спрощеної системи оподаткування у торгівлі.
Недостатньою є ефективність діяльності державних органів по стягненню податку на додану вартість, низькою є результативність діяльності правоохоронних та контролюючих органів по боротьбі з правопорушеннями та злочинами у сфері оподаткування.
Підсумовуючи викладене, автори законопроекту дійшли висновку, що Україні не потрібне ПДВ на сьогодні. На етапі становлення економіки, особливо при переході від глибоко корумпованої системи, краще жити без ПДВ. За рахунок збільшення кількості активних підприємців зросте і кількість надходжень. Якщо тільки зберегти кошти, які розкрадаються зараз на схемах від ПДВ, це вже буде більшою мірою покриті втрати від скасування цього податку. Сьогодні до 70% економіки працює в тіні саме через корупцію і недоліки податкової системи. Ефект від усунення «корумпованого податку» може бути співмірним із запровадженням спрощеної системи оподаткування наприкінці 90-х, коли мільйони людей отримали змогу працювати відкрито. Сьогодні - це кожен 18 громадянин України, який часто поруч з своїм робочим місцем створює ще кілька. Зрештою, держава повинна перетворитися з «рекетира», котрий користується недоліками законодавства, у партнера підприємця. Тоді можна очікувати відродження країни.