Відповідно до пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) i документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. До складу загального оподатковуваного доходу зараховується виручка, що надійшла фізичній особі - підприємцю як в грошовій, так і в натуральній формі, а саме: - виручка у вигляді безготівкових грошових коштів, що надійшли на банківський рахунок чи в готівковій формі безпосередньо підприємцю чи його працівникам на місці здійснення розрахунків (в т.ч. відсотки банку); - виручка в натуральній (негрошовій формі); - суми штрафів і пені, отримані від інших суб’єктів підприємництва за договорами цивільно-правового характеру за порушення умов договорів та інші доходи, які пов’язані із здійсненням підприємницької діяльності. Відповідно до пункту 4 розділу «Загальні положення» Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.99 року № 237, дебіторська заборгованість – це сума заборгованості дебіторів підприємству (фізичні особі – підприємцю) на певну дату. При цьому, якщо у фізичної особи – підприємця на момент проведення процедури припинення підприємницької діяльності рахується дебіторська заборгованість і вона не погашається, то у фізичної особи - підприємця не виникає доходу. Однак, якщо після закінчення процедури припинення підприємницької діяльності фізичній особі погашається сума дебіторської заборгованості юридичною особою – боржником, то уся сума даної заборгованості підлягає оподаткуванню за загальними правилами, встановленими розділом IV ПКУ для платників податку – фізичних осіб. При цьому, суб’єкти господарювання, які відповідно до норм ПКУ відносяться до податкових агентів, при виплаті доходів фізичній особі повинні нарахувати та утримати податок на доходи фізичних осіб.