Згідно з пп. 78.1.1 ПКУ, документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у разі коли за наслідками перевірок інших платників податків чи отримання податкової інформації виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного й іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов’язковий письмовий запит контролюючого органу, у якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного й іншого законодавства.
З наведеної норми вбачається, що виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного й іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунено наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.
Отже, у контролюючого органу є право на оцінку пояснень та їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані чи документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.
Водночас суб’єкт господарювання має право не погодитися з рішенням про призначення перевірки й оспорити його в суді.
У такому спорі саме контролери зобов’язані довести обґрунтованість свого рішення з посиланням на недоліки пояснень суб’єкта господарювання та їх документальне обґрунтування.
Відповідного висновку дійшов ВАСУ в ухвалі від 07.02.2017 р. у справі № 821/3851/15-а (К/800/14028/16).