Праця у вихідні та святкові дні: що необхідно знати роботодавцям?

Працівники підприємств з нетерпінням очікують на вихідні та святкові дні, коли можна відпочити. Втім, часом роботу підприємства не можна призупинити або ж несподівано виникають невідкладні робочі завдання, які необхідно виконати у вихідний чи святковий день. Про що потрібно пам'ятати роботодавцям, залучаючи персонал до роботи у такі дні?

Норми законодавства

Відповідно до ст. 73 Кодексу законів про працю (далі – КЗпП) робота у святкові (неробочі) дні допускається:

• на безперервно діючих підприємствах, де припинення роботи неможливе через виробничо-технічні умови;
• у зв’язку з необхідністю обслуговування населення;
• у випадках, передбачених ст. 71 КЗпП.

До роботи у вихідні дні не залучаються:

• вагітні жінки і жінки, які мають дітей віком до трьох років (ст. 176 КЗпП);
• батьки, які виховують дітей без матері, у т. ч. у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі (ст. 186¹ КЗпП);
• опікуни (піклувальники), прийомні батьки (ст. 186¹КЗпП);
• працівники молодші 18 років (ст. 192 КЗпП).

Ця заборона стосується і роботи у святкові та неробочі дні.

Оформлення залучення до роботи в неробочий час

Залучення працівників до роботи у вихідні, а також святкові (неробочі) дні провадиться за письмовим наказом керівника, де зазначається вид компенсації за таку роботу. У наказі також необхідно вказати працівників, бригади, ділянки, відділи тощо, які працюватимуть у ці дні.

У разі якщо роботу працівника у святковий (неробочий) день визначено графіком змінності, окремого наказу щодо його залучення до роботи в цей день не потрібно.

Оплата

Робота у святковий і неробочий день (ч. 4 ст. 73 КЗпП) оплачується в подвійному розмірі (ст. 107 КЗпП):

• відрядникам – за подвійними відрядними розцінками;
• працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, – у розмірі подвійної годинної або денної ставки;
• працівникам, які одержують місячний оклад:
• у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася в межах місячної норми робочого часу;
• у розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.

Оплата в зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день. Крім того, подвійний розмір оплати застосовується тільки на часові (денні) ставки або відрядні розцінки, а на інші виплати (різні доплати, надбавки, премії тощо) – ні.

За бажанням працівника, який працював у святковий і неробочий день, крім подвійної оплати, йому також може бути наданий інший день відпочинку, що не оплачується та є вихідним днем (лист Мінпраці від 29 грудня 2009 р. № 853/13/84-09).

У разі підсумованого обліку робочого часу робота у святкові та неробочі дні за графіком включається в норму робочого часу за обліковий період, установлену на підприємстві. Години роботи, що перевищують цю норму, вважаються надурочними й оплачуються в подвійному розмірі відповідно до ст. 106 КЗпП.

Загальна кількість надурочних годин за обліковий період визначається як різниця між фактично відпрацьованим часом і нормою годин за цей період. Оплата за всі години надурочної роботи провадиться в кінці облікового періоду.

Під час підрахунку надурочних годин робота у святкові та неробочі дні, проведена понад установлену на підприємстві норму робочого часу, за обліковий період не враховується, оскільки вона вже оплачена в подвійному розмірі (п. 11 Методичних рекомендацій щодо застосування підсумованого обліку робочого часу, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 квітня 2006 р. № 138).

Якщо ж години роботи у святкові (неробочі) дні відпрацьовано за графіком, тобто в межах установленої норми робочого часу, виключати їх з кількості надурочних годин не потрібно (лист Мінсоцполітики від 17 лютого 2012 р. № 51/13/116-12 ).

Під час визначення годинної тарифної ставки для оплати фактично відпрацьованих годин у святкові, неробочі дні необхідно місячний оклад працівника розділити на місячну норму тривалості робочого часу на відповідний місяць, затверджену правилами внутрішнього трудового розпорядку для цього підрозділу (працівника).