Підпунктом 242.1.1 п. 242.1 ст. 242 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) визначено об’єкт та базу оподаткування по екологічному податку, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, зокрема, обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.
Згідно із п. 249.3 ст. 249 ПКУ суми екологічного податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, обчислюються платниками податку самостійно щокварталу виходячи з фактичних обсягів викидів та ставок податку. Тобто на підставі фактичних обсягів викидів забруднюючих речовин протягом звітного кварталу.
Отже, наявність або відсутність затверджених лімітів на викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення у платника екологічного податку не впливає на обчислення сум екологічного податку, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення.
Розмір екологічного податку при обчисленні сум податку при перевищенні платником податку затверджених лімітів на викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення або у разі їх відсутності не збільшується.