Як контролери застосовують строки давності під час проведення перевірок

Із 01.01.2017 р. строки давності поширюються також на період, який може бути охоплений перевіркою. Період, що може бути охоплений перевіркою, обчислюється з урахуванням дати початку перевірки, зазначеної в наказі про проведення перевірки.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов’язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів із дня подання уточнюючого розрахунку (абз. 2 п. 102.1 ПКУ). Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суми грошових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов’язання (у т.ч. від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному чи судовому порядку.

Водночас контролери нагадали про деякі винятки щодо дотримання строків давності, визначених п. 102.1 ПКУ:

• наявні обставини, передбачені п. 102.2 ПКУ, у т.ч. якщо платником не подано податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов’язання;
• перевірки щодо дотримання законодавства з питань сплати ЄСВ (ч. 16 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI);
• перевірки, які проводяться згідно із судовими рішеннями суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесені ними за кримінальними справами (за період, зазначений у рішенні).

У разі проведення перевірок із питань дотримання податкового й іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДФС, а також визначення за їх результатами суми грошових зобов’язань платника податків у випадках, коли ПКУ не передбачено подання декларації, застосування строків давності повинно здійснюватися з урахуванням строку позовної давності (1095 днів).

Лист ДФСУ від 05.05.2017 р. № 11356/7/99-99-14-03-03-17