Фабула судового акту: Визначальне рішення ВСУ, яке ламає беззаперечний принцип обов’язкової оплати судового збору однієї із сторін. Суддя: «Бо це ж бюджет, як я можу…!». Все таки виявляється, що випадки, коли судовий збір сплачується за рахунок держави існують і на практиці, а не лише по закону. Проте, з’ясували ми тільки цю зрозумілу річ лише на рівні ВСУ після трьох наполегливих оскаржень.
В цій справі обидві сторони відповідно до пункту 9 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» мали пільги щодо сплати судового збору, і були звільнені від його сплати. Тобто, позивач подав позов про визнання права особистої власності на автомобіль і НЕ сплатив судовий збір. Далі, суд першої інстанції ухвалив рішення на користь позивача і вирішуючи питання розподілу судових витрат стягнув з відповідача судовий збір в сумі 243 грн 60 коп. в дохід держави. Відповідач незважаючи на невеличкість суми, що називається «пішов на принцип» і оскаржив усе аж до Верховного. ВСУ скасував рішення суду першої, апеляційної та касаційної інстанцій в частині розподілу судових витрат, і питання стягнення судового збору із сторони у цій справі «відійшло у небуття».