Відповідно до частини 2 статті 97 Кодексу законів України про працю форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо ж колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності – з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.
Виплату матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам бюджетної сфери регламентовано Законами України, постановами Уряду, галузевими наказами. Також, питання виплати зазначеної допомоги визначається в положенні про надання матеріальної допомоги, що є додатком до колективного договору.
Як приклад, в обов’язковому порядку матеріальна допомога на оздоровлення під час надання відпустки має виплачуватися таким категоріям працівників:
При цьому, умовою гарантованої виплати допомоги на оздоровлення є факт надання працівникові щорічної відпустки (або її частини).
Для підприємств, установ і організацій, які не фінансуються з бюджетів, нормативного регламентування надання матеріальної допомоги на оздоровлення не передбачено, при цьому відповідні питання можуть бути визначені в колективному договорі.