Відповідно до п.п. 14.1.147 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі – ПКУ) плата за землю – це обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Земельний податок – обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (п.п. 14.1.72 ПКУ).
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб – підприємців визначений ст. 177 ПКУ.
Так, згідно з п. 177.2 ПКУ об’єктом оподаткування фізичної особи - підприємця є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця.
Перелік витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів фізичною особою – підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування визначений п. 177.4 ПКУ.
До переліку таких витрат, належать суми податків, зборів, які пов’язані з проведенням господарської діяльності фізичної особи – підприємця, крім, зокрема податку на майно (п.п. 177.4.3 ПКУ).
Таким чином, фізична особа – підприємець на загальній системі оподаткування не має права включити до складу своїх витрат суму сплаченого земельного податку за земельну ділянку під приміщенням, яке використовується при здійсненні підприємницької діяльності.