Анна Вінниченко, Адвокат, керуючий партнер Адвокатського об'єднання WinnerLex
В нашій адвокатській практиці клієнти часто задають питання про те, як правильно звільняти директорський склад підприємств за ініціативою власників бізнесу. За своєю суттю такі питання дуже правильні, так як члени виконавчого органу підприємства (директора, члени правління тощо) відрізняються від інших працівників як своїм статусом, так і рівнем доступу до конфіденційної інформації. І якщо такі звільнення відбувається за ініціативою власника (а особливо якщо має місце конфлікт інтересів), процедура звільнення має бути правильна і максимально законна.
Всім відомо, що працівник підприємства може звільнитися за своєю ініціативою в основному по 2 поширеним статтями:
За загальним правилом, якщо роботодавець захоче звільнити працівника за власним своїм бажанням, чинний КЗпП України такого права йому не дає. І змушені роботодавці проводити внутрішню реорганізацію підприємств, вносити зміни до штатного розпису, ліквідувати відділи та посади, при цьому не тільки строго стежачи за дотриманням права працівників на переважне залишення на роботі (більший досвід, кваліфікація тощо), але і попереджаючи працівників про такі зміни не пізніше ніж за 2 місяці до такого звільнення.
Однак, багато хто забуває, що КЗпП України містить пряму норму, яка регулює звільнення власниками підприємства членів виконавчого органу. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі припинення повноважень посадових осіб. Більш того, частина 3 статті 99 ЦК України передбачає, що повноваження члена виконавчого органу можуть бути у будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
7 лютого 2018 року Верховний суд в складі колегії суддів Другий судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 711/5711/16-ц зробив висновки про те, що тлумачення пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України України та частини третьої статті 99 ЦК України свідчить , що припинення повноважень члена виконавчого органу може статися в будь-який час і з будь-яких підстав. При цьому припинення повноважень члена виконавчого органу гарантується нормами цивільного права для припинення або запобігання негативного впливу на управлінську діяльність товариства. Необхідність таких правил обумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління.
Той факт, що члени колегіального виконавчого органу господарського товариства або одноособовий його керівник знаходяться в трудових відносинах з суспільством, не встановлює пріоритет трудового регулювання перед цивілістичною, оскільки до цих відносин не може застосовуватися модель "роботодавець - працівник", властива трудовим відносинам. Правовий статус членів колегіального виконавчого органу господарського товариства або одноосібного його керівника значно відрізняється від статусу інших працівників, що зумовлено специфікою його трудової діяльності, і полягає у виконанні ним функцій з управління суспільством.
Таким чином, як зазначив Верховний суд, така підстава розірвання трудового договору як припинення повноважень посадових осіб за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України не передбачає необхідності попереднього повідомлення директора про звільнення, з'ясування його провини, доцільності та причини звільнення, обліку попередньої роботи і інших позитивних результатів, і може відбуватися в будь-який час і з будь-яких підстав.