"Вісник. Офіційно про податки".
Чи коригується фінансовий результат до оподаткування, якщо грошове забезпечення виконання зобов’язань згідно з договором не підлягає поверненню у разі порушення зобов’язань?
Забезпеченням виконання договору про закупівлю є надання забезпечення виконання зобов’язань учасника перед замовником за договором про закупівлю (п. 7 ст. 1 Закону № 922).
Відповідно до ст. 26 цього Закону замовник має право вимагати від учасника-переможця внесення ним не пізніше дати укладення договору про закупівлю забезпечення виконання такого договору, якщо внесення такого забезпечення передбачено тендерною документацією. Замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем договору, а також у разі визнання судом результатів процедури закупівлі або договору про закупівлю недійсними та у випадках, передбачених ст. 37 цього Закону, а також згідно з умовами, зазначеними в договорі, але не пізніше ніж протягом п’яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.
Розмір забезпечення виконання договору про закупівлю не може перевищувати 5 % вартості договору.
Кошти, що надійшли як забезпечення виконання договору (у разі якщо вони не повертаються), підлягають перерахуванню до відповідного бюджету, а у разі здійснення закупівлі юридичними особами (їхніми об’єднаннями) не за бюджетні кошти — перераховуються на рахунок таких юридичних осіб (їхніх об’єднань).
Пунктами 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу встановлено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу.
Згідно з пп. 1 п. 2 зазначеної статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до п. 1 ст. 546 цього Кодексу виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Слід зазначити, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання (пункти 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.
Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно (пункти 1 та 2 ст. 551 цього Кодексу). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з пп. 3 п. 1 ст. 611 Цивільного кодексу у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Отже, забезпечення виконання договору, яке не підлягає поверненню у разі порушення зобов’язань, підпадає під визначення неустойки.
Відповідно до пп. 134.1.1 Податкового кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до НПБО або МСФЗ, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Підпунктом 140.5.11 Податкового кодексу передбачено, що фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму витрат від визнаних штрафів, пені, неустойок, нарахованих відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правових договорів на користь осіб, що не є платниками податку (крім фізичних осіб), та на користь платників податку, які оподатковуються за ставкою 0 % відповідно до п. 44 підрозділу 4 розділу XX цього Кодексу.
Отже, кошти у вигляді забезпечення виконання умов договору, які не повертаються платнику у зв’язку з порушенням зобов’язання, збільшують фінансовий результат до оподаткування, якщо такі кошти сплачено на користь осіб, які не є платниками податку (крім фізичних осіб), та на користь платників податку, які оподатковуються за ставкою 0 % відповідно до п. 44 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
Податковий кодекс — Податковий кодекс України, від 02.12.2010 р. № 2755-VI.
Цивільний кодекс — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.
Закон № 922 — Закон України від 25.12.2015 р. № 922-VIII «Про публічні закупівлі».
Методрекомендації № 561 — Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджені наказом Мінфіну України від 30.09.2003 р. № 561.