Податкові органи знову зайнялися формалізмом і почали чіплятися до продажу програмного забезпечення через продаж коду активації, інформує видання "Дело".
У 2012 році була введена податкова пільга у вигляді звільнення від ПДВ операцій з постачання програмної продукції (програмного забезпечення, ПО). Метою пільги було в першу чергу здешевлення програмної продукції. Продавці могли не нараховувати ПДВ при продажах ПО.
У 2017 році законодавець вирішив уточнити в Податковому кодексі, що код активації ПО є компонентом комп'ютерної програми, при передачі якого також застосовується пільга.
На перший погляд, все виглядає зрозуміло і без подібних уточнень: якщо готове ПО в будь-якому вигляді передається покупцеві, то ми застосовуємо пільгу. Чи законодавець, що вводив пільгу для продавців ПО, хотів заохотити тільки тих, хто продає і передає ПО на цифровому носії, і покарати тих, хто продає код активації програми.
Так для чого довелося вносити таку, здавалося б, очевидну поправку?
А все тому, що податкові органи знову зайнялися формалізмом і пошуком того, чого немає, а саме почали чіплятися до продажу ПО через продаж коду активації.
Наприклад, не так давно на сайті фіскалів з'явився прес-реліз про перемогу в суді над "спритним" правопорушником, які продають код активації до свого ж додатка. Однак не все так однозначно в цій справі.
Для відомого в Україні рітейлера побутової техніки та електроніки було розроблено додаток для смартфонів.
Пізніше ритейлер став продавати розроблений додаток своїм клієнтам. Реалізація здійснювалася в магазинах рітейлера разом з побутовою технікою та іншими товарами шляхом передачі коду активації ПО в фіскальному чеку.
Таким чином, клієнт скачує додаток з мережі, активує його шляхом введення коду, зазначеного в чеку, і має можливість використовувати функціонал додатка. Рітейлер вважав, що подібні операції звільняються від сплати ПДВ, адже застосовується пільга.
Логіка податкового органу інша: додаток скачується користувачами безкоштовно, а код активації не змінює функцій програми і не є програмним продуктом або об'єктом інтелектуальної власності.
Тому податковий орган вважав, що податкова пільга в даному випадку не застосовується і донарахував ритейлеру "недоплачений" ПДВ на суму понад 16 млн грн.
Рітейлер оскаржив рішення в судовому порядку.
Суд першої інстанції погодився з податківцями, але суд апеляційної інстанції скасував це рішення, звернувши увагу, що, по-перше, первинна документація підтверджує факт реалізації саме програмної продукції, а не коду активації.
По-друге, код активації програми є невід'ємною складовою програми, яка забезпечує можливість використання всіх її функціональних можливостей і, відповідно, є програмною продукцією в розумінні чинного законодавства.
Такий підхід здається правомірним.
Даний кейс може бути цікавий не тільки рітейлерам, а й тим компаніям, які до 1 січня 2018 року регулярно продавали програмне забезпечення шляхом передачі клієнту коду активації.
У будь-якому випадку, основне призначення програми - використання її функціоналу. Якщо користувач може використовувати придбану програму за призначенням тільки після її активації, то передача коду активації не може розглядатися як окрема операція з точки зору обліку. Відповідно, час і спосіб передачі коду активації не повинні впливати на податкові наслідки поставки програмного забезпечення, зокрема, на застосування податкової пільги.
Автори: Олександр Майданик, радник податкової практики ЕПАП Україна, Роман Герасименко, юрист судової практики ЕПАП Україна