Ремонт виробничих основних засобів, що тимчасово не використовуються з причини простою (відсутності завантаження), підлягає коригуванню в податковому обліку, оскільки такі об'єкти вважаються при цьому невиробничими та за ними також не нараховується податкова амортизація під час простою. Наскільки обґрунтований такий підхід, викладений податківцями в листі від 19.03.2018 р. № 1080/6/99-99-15-02-02-15/ІПК, і чи потрібно дотримуватися цих вимог? Роз'яснює аудиторська фірма Тріада.
На нашу думку, така позиція, «м'яко» кажучи, не відповідає нормам ПКУ і спотворює сенс закону.
Так, відповідно до п.138.3.2 ПКУ термін «невиробничі основні засоби» означає основні засоби, не призначені для використання в господарській діяльності. Податківці ж трактують цей термін, як основні засоби, що не використовуються в господарській діяльності.
На нашу думку, вимушений простій основних засобів не повинен спричинити висновок, що такий основний засіб не призначений для використання в господарській діяльності. Відповідно, фінансовий результат не повинен збільшуватися на суму витрат на ремонт основних засобів під час вимушеного простою.
Згідно п.п.138.3.1. ПКУ розрахунок амортизації основних засобів здійснюється відповідно до ПСБО або МСФЗ. При цьому в ПКУ немає ніяких норм про припинення амортизації на час ремонту основного засобу.
Відповідно до пунктів 23, 29 П(С)БО 7 «Основні засоби» нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання та тимчасово припиняється на період реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.
Таким чином, ми бачимо, що нормами П(С)БО 7 повністю врегульовано питання нарахування амортизації: відсутня вимога припинення нарахування амортизації на час вимушеного простою.
Аудитор Сергій ГОНТАРОВСЬКИЙ