Затрати орендаря на поліпшення об'єкта операційної оренди (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що приводять до збільшення майбутніх економічних вигод, які первісно очікувалися від його використання, відображаються орендарем як капітальні інвестиції у створення (будівництво) інших необоротних матеріальних активів.
Такі затрати зараховуються до складу основних засобів як первісна вартість нового об'єкта підгрупи 2.7 класифікації основних засобів, наведеної в п. 7 Методрекомендацій № 561.
У пп. 138.3.3 ПКУ визначені групи основних засобів (інших необоротних активів) та мінімально допустимі строки їх амортизації у податковому обліку.
Отже, у податковому обліку для розрахунку амортизації витрати на поліпшення (ремонт) орендованих основних засобів зараховується як окремий об'єкт групи 9 "інші основні засоби" з мінімально допустимим строком корисного використання 12 років.
Див. ІПК ГУ ДФС у м. Києві від 22.10.2018 р. № 4501/ІПК/26-15-12-03-11.