Юридичний Інтернет-ресурс "Протокол", (ВС/КГС у справі № 914/2668/17 від 04 квітня 2019 р.).
Фабула судового акту: Непогана постанова ВС про правильність застосування такого порівняно нового засобу забезпечення виконання зобов’язань у господарських відносинах як притримання.
Частина 1 ст. 594 ЦКУ передбачає, що: «Кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.»
У цій справі постачальник с таким могутнім контрагентом як Укрзалізниця вступив у нерівний бій. Тобто все просто: постачальник виграв через "Прозоро" право на поставку, поставив частину товару, а покупець йому цей товар не оплатив вчасно. Ну і далі як завжди: «спочатку оплати мені першу партію, а потім я тебе поставлю другу.» Це по телефону. Проте юридично все не так. Постачальник зобов’язаний поставити визначену кількість товару в строк згідно договору і чекати оплату. І якщо він визначену кількість товару не поставляє, тоді порушує прийняте на себе зобов’язання і несе відповідальність у вигляді штрафних санкцій.
Отже, покупець не отримав усю кількість товару і подав на постачальника в суд позов про стягнення штрафу в сумі 20% від вартості непоставленого товару. Постачальник в суді заявив, що застосував до неоплаченого товару притримання. Проте це не спрацювало. І постачальник програв всі три інстанції.
ВС підкреслив, що відповідно до ст. 595 ЦКУ кредитор, який притримує товар, повинен негайно про це повідомити боржника. І не по телефону. А письмово та з повідомленням про вручення. Звичайно в матеріалах справи такого листа та доказів його отримання покупцем не було.
Отже, пам’ятаймо – притримання спрацьовує тільки тоді, коли кредитор письмово повідомляє боржника по його застосування та початок.