"Вісник. Офіційно про податки".
Податковий орган дійшов висновку, що за наслідками перевірки ПП (з урахуванням оперативності проведення операцій із придбання і реалізації олії та віддаленості контрагентів один від одного) зроблено висновок про неможливість здійснення таких операцій, такі операції мали нереальний товарний характер, товар не перевозився і не зберігався. З метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту ПП безпідставно виписано податкові накладні на податкові зобов’язання з продажу товарів на адресу восьми контрагентів-покупців. Тому податковий орган визнав укладені ПП угоди з контрагентами-покупцями і постачальниками такими, що мають ознаки нікчемності.
Розглядаючи цю справу, Суд керувався такими положеннями чинного законодавства:
Суд переконаний, що судами попередніх інстанцій правомірно відхилено посилання ДФС на статті 203 та 215 ЦКУ, оскільки зазначені норми можуть застосовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку. Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.
Так, законом не передбачена можливість визначення податковим органом правочину нікчемним під час проведення перевірки суб’єкта господарювання на підставі припущень, що відповідні господарські операції проведені з певними контрагентами було здійснено без наміру створення правових наслідків. Іноді факт недійсності правочину може бути встановлено рішенням суду.
Як з’ясовано судами, недійсність правочинів між позивачем та контрагентами не визнана в судовому порядку. Судами констатовано: обставини, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог статтей 203, 215, 216, 228 ЦКУ відносно того, що укладені позивачем правочини з зазначеними контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними та є підставою для визнання таких правочинів недійсними. Матеріали справи свідчать про те, що правочини, укладені між позивачем та ПП, виконано обома сторонами. Претензій щодо змісту та оформлення первинних документів, на підставі яких позивачем було придбано товар, в акті перевірки не зауважено.