"Вісник. Офіційно про податки".
Підприємство на підставі ліцензійного договору користується торговою маркою, власником якої є юридична особа — платник єдиного податку. Чи виникає різниця у підприємства за операціями з нарахування роялті за таким ліцензійним договором?
Світлана Тимощук, начальник відділу розгляду звернень Управління вдосконалення методології податку на прибуток підприємств Департаменту методологічної та нормотворчої роботи ДПС України.
Винагорода за використання будь-яких зареєстрованих торгових марок (знаків на товари і послуги) підпадає під визначення роялті (п.п. 14.1.225 ПКУ).
У разі якщо роялті нараховані на користь особи, яка сплачує податок у складі інших податків, крім фізичних осіб, які оподатковуються в порядку, встановленому розділом IV ПКУ, платник податку на прибуток збільшує фінрезультат податкового (звітного) періоду на суму витрат по нарахуванню роялті у повному обсязі (пп. 5 пп. 140.5.7 ПКУ).
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності — особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, передбачених п. 297.1 ПКУ, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених главою 1 розділу ХIV ПКУ, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (п. 291.2 ПКУ).
Платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема, з податку на прибуток підприємств.
Отже, якщо платник податку на прибуток проводить коригування визначеного за правилами бухгалтерського обліку фінрезультату до оподаткування та здійснює витрати по нарахуванню роялті на користь юридичної особи, яка є платником єдиного податку, то такий платник податку на прибуток збільшує фінрезультат податкового (звітного) періоду на суму витрат по нарахуванню роялті у повному обсязі.