Чинне законодавство не регламентує порядок і умови застосування підсумованого обліку робочого часу. Адже ст. 61 КЗпП лише передбачено, що на безперервно діючих підприємствах, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для такої категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускають за погодженням з профспілкою запровадити підсумований обліку робочого часу. В такому разі тривалість робочого часу за обліковий період не повинна перевищувати нормальної кількості робочих годин. На цьому наголосили у Мінсоцполітики.
У разі підсумованого обліку робочого часу графіки роботи (змінності) слід розробляти, враховуючі такі моменти:
Ці положення закріплені у п. 7 Методичних рекомендацій щодо застосування підсумованого обліку робочого часу, затверджених наказом Мінпраці від 19.04.2006 р. № 138. Проте вони не реєструються в Мін’юсті і мають інформативний, необов'язковий характер.
До того ж ст. 61 КЗпП не містить застережень щодо дотримання при підсумованому обліку робочого часу вимог ст. 59 та ст. 70 КЗпП про тривалість безперервного відпочинку.
Отже, зазначене дає підстави Мінсоцполітиики стверджувати, що у разі підсумованого обліку робочого часу в окремих випадках тривалість щоденного (міжзмінного) та щотижневого безперервного відпочинку може бути скорочена.
Джерело: лист Мінсоцполітики від 02.10.2019 р. № 1436/0/206-19.