"Вісник. Офіційно про податки".
Верховний Суд виходить з того, що поширена у рекламній продукції інформація про особу та товар має на меті проінформувати споживачів та сформувати в них інтерес щодо таких особи та товару. Матеріальні носії реклами є винятково засобами поширення інформації про товар, який реалізує продавець. Тому рекламна продукція не може бути використана споживачем інакше, як джерело інформації, а отже, не є активом.
Враховуючи наведене, безоплатне розповсюдження рекламної друкованої продукції інформаційного характеру не є операціями з безоплатного надання товарів, про які йдеться у п.п. «а» п.п. 14.1.13, а відтак не є операціями з продажу (реалізації) товарів за п.п. 14.1.202 ПКУ. Тому у позивача не було підстав визначати дохід та базу оподаткування ПДВ.