Чи варто збирати на старість через НПФ, з'ясовує сайт Сьогодні.
Проблема накопичувального пенсійного забезпечення- одна з найбільш суперечливих. Керівництво нашої країни довгі роки просто обходило увагою тему недержавних пенсійних фондів (НФП), та й самі НФП, здається, не поспішають себе рекламувати. Що, звичайно ж, не сприяє зростанню довіри українців до цих організацій.
Чи варто збирати на старість через НПФ і які є "підводні камені" недержавного страхування, читайте у спеціальному матеріалі сайту "Сьогодні".
Прихильники НПФ наполягають на тому, що порятунок потопаючих – справа рук самих потопаючих, і вже сьогодні варто задуматися про те, чи можна прожити на державну пенсію.
"Для того, щоб кількість учасників недержавних пенсійних фондів розширилося, потрібно, щоб люди розуміли: державної пенсії у них або не буде, або вона буде такою, що на нормальне життя її не вистачить. Поки людина не усвідомлює проблему, "насильно" нав'язати пенсійне накопичення практично неможливо.
Коли буде таке усвідомлення, люди почнуть цікавитися варіантами накопичення, порівнювати різні інструменти. Вибирати зручні, надійні, найбільш контрольовані. От, наприклад, для мене найнадійніший інструмент той, на який я особисто можу впливати і який я сама можу контролювати" , – вважає глава Ради Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів Тетяна Сальникова.
Залишилося тільки вирішити проблему фінансової грамотності населення і повернути довіру до фінансових структур.
"На жаль, в нашій країні громадяни неодноразово стикалися з серйозними проблемами, такими, як втрата, неповернення або часткове повернення вкладених капіталів з різних причин. Тому всім треба також працювати над відновленням довіри громадян до фінансових інститутів, а це довгий проміжок часу" , – вважає заступник директора з розвитку бізнесу фінансової компанії "Activitis" Павло Матіяш.
"На мою думку, робити накопичення в недержавних пенсійних фондах небезпечно. Тільки за останні роки ми бачили банкрутство десятків банків, тоді, як Національний банк здійснює ретельний контроль за банківською системою. Щодо пенсійних фондів, то контроль за ними набагато менший. Пенсійний фонд має існувати досить довгий період, не менше 50 років. Тобто приблизно 35 років трудової діяльності, коли здійснюються відрахування, і ще 15 – 20 років отримання виплат. Період розміщення коштів дуже тривалий. За цей період з фондом може трапитися будь-що.
Іншим ризиком є девальвація гривні. За роки свого існування гривня знецінилася в 20 разів щодо долара США. Щоб врятувати гроші від знецінення, фонд мусить давати прибутковості понад 30% річних. Заробити такі гроші дуже важко, і такі операції можуть бути дуже ризикованими. Тобто навіть якщо фонд не збанкрутує, то ваші гроші будуть знецінені. Іншою проблемою є інвестиційні ризики. Активи можуть не тільки рости в ціні, але і падати. Зокрема, під час світової кризи 2008 року американські пенсійні фонди втратили понад 2 трильйони доларів своїх вкладників. Тому навіть кваліфіковані та досвідчені менеджери можуть втратити ваші гроші. Власне, через всі ці ризики недержавні пенсійні фонди не отримали популярності в українському суспільстві.
Для розвитку недержавного пенсійного забезпечення має бути забезпечена стабільність роботи фінансової системи і довіра до неї з боку населення. На жаль, досягти цього в теперішніх умовах дуже важко. Одна фінансова криза перекреслює роки успішної роботи. Також слід забезпечити довготривалу стабільність гривні. До того ж, має бути створений надійний і досить великий ринок фінансових інструментів, – вважає кандидат економічних наук, незалежний експерт Олександр Хмелевський.