Платниками ЄСВ є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юрособи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною – особою підприємця (далі – ФОП), якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР)), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юросіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Норми визначені п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464).
Згідно з абз.1 ч. 5 ст. 8 Закону № 2464 ЄСВ для платників, зазначених у ст. 4 Закону № 2464, встановлюється у розмірі 22 % винагороди за цивільно-правовими договорами.
Отже, сума коштів, що виплачується юрособою ФОП – платнику єдиного податку, не є базою нарахування ЄСВ, якщо виконувані нею роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, які зазначені у ЄДР.
В іншому випадку, роботодавці – юрособи нараховують ЄСВ ФОП на суму винагороди (доходу) за цивільно-правовими договорами у розмірі 22 %.