Статтею 38 КЗпП чітко визначено право працівника розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, наприклад: неможливістю проживання у даній місцевості, яка підтверджена медичним висновком; вагітністю; доглядом за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; доглядом за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; також з інших поважних причин власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
При цьому, законодавством заборонено звільнення з ініціативи роботодавця під час знаходження працівника на лікарняному. Однак, є винятки.
По-перше, звільнення можливе за п. 5 ст. 40 КЗпП, яка передбачає нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.
По-друге, це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи або організації.
Афанасьєва І.В., заступник начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Павлоградському регіоні.