У ситуації, якщо суб’єктом господарювання в рамках проведення інвентаризації 2020 року прийнято рішення про списання дебіторської заборгованості податківці роз’яснюють наступне.
Відповідно до п.п. "а" п.п. 14.1.11 ПКУ у редакції, чинній з 23.05.2020 р., безнадійна заборгованість - це заборгованість, яка відповідає, зокрема, такій ознаці як заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.
Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦКУ).
Підпунктом "а" п.п. 14.1.11 ПКУ не встановлюється будь-яких додаткових умов для визнання заборгованості за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності, безнадійною. Ця норма Кодексу не передбачає необхідності здійснення платником податку - кредитором будь-яких заходів щодо стягнення заборгованості, зокрема у судовому порядку, визнання боржника банкрутом тощо.
Тож виключним та достатнім критерієм для визнання заборгованості безнадійною згідно з п.п. "а" п.п.14.1.11 ПКУ є сплив строку позовної давності щодо такої заборгованості, незалежно від того, звертався кредитор до суду з метою її стягнення чи ні.
Таким чином, у разі якщо заборгованість буде відповідати критерію, визначеному п.п. "а" п.п. 14.1.11 ПКУ, платник податку не повинен здійснювати перевірку відповідності такої заборгованості іншим критеріям, передбаченим п.п.14.1.11 ПКУ.
Водночас слід зауважити, що відповідно до п.п. 14.1.257 ПКУ сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, є безповоротною фінансовою допомогою.