ТОВ «С» звернулося до суду з адміністративним позовом до ГУ ДПС у м. Києві, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (далі – ППР), винесене за результатами перевірки, проведеної на підставі пп. 78.1.4 ПКУ (виявлення недостовірності даних). Актом, складеним за результатами перевірки, зафіксовано завищення суми від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту. Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив, апеляційним судом у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі. Позивач подав касаційну скаргу. Як розвивалися події далі?
Вирішуючи справу, суд узяв до уваги таке:
- суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що контрагенти ТОВ «С» послуги товариству фактично не надавали, а надані ТОВ «С» податковому органу та суду первинні фінансово-господарські документи складено формально, задля створення хибного враження про здійснення господарських операцій, і аж ніяк не доводять факт надання послуг (виконання робіт) контрагентами;
- основною первинною ознакою господарської операції є її реальність, а наявність первинних документів є вторинною, похідною ознакою. Належне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не свідчить про безумовну їх відповідність змісту операції. Правові наслідки створює саме господарська операція, а не первинні документи;
- судами встановлено, що між ТОВ «С» (замовник) і Контрагентом-1 (виконавець) укладено договір про надання послуг, предметом якого є: послуга з регресійного тестування; послуга з розроблення програми та методики випробування; послуга з проведення приймально-передавального випробування тощо. Водночас послуги є високовартісними. Також між ТОВ «С» (замовник) і Контрагентом-2 (виконавець) укладено договори про надання послуг, предметом яких є: послуга з розгортання та налаштування хмарної інфраструктури; міграція інфраструктури з фізичних серверів у віртуальне середовище; відпрацювання системи безпеки в інтернеті; тестування віртуальної інфраструктури після міграції на відмовостійкості; тестування системи, управління безпекою інфраструктури підприємства на основі вебпанелі тощо;
- на виконання умов указаних договорів сторонами складено та підписано акти здачі-приймання робіт та податкові накладні. Однак, дослідивши зазначені документи, суд установив, що такі акти не містять усіх обов’язкових реквізитів, зокрема, у них не розшифровано зміст та обсяг отриманих послуг (де, коли, у який період, на яких об’єктах, у яких обсягах отримано послуги, їх економічне обґрунтування та доцільність, чим зумовлена загальна вартість таких послуг). Крім того, такі документи не містять вичерпної, детальної інформації щодо змісту господарських операцій, види наданих послуг не конкретизовано, унаслідок чого неможливо достовірно визначити їх обсяг, вартість і зв’язок з господарською діяльністю ТОВ «С». Тобто наявні в матеріалах справи акти здачі-приймання робіт (надання послуг) є узагальнюючими документами, які не розкривають зміст та обсяг наданих послуг, не дають можливості ідентифікувати, які саме послуги надавалася, і не дають змоги перевірити правильність формування позивачем податкових вигід за такими операціями. Водночас матеріали справи не містять звітів, рекомендацій, систематичних добірок, довідкових матеріалів тощо, які б були складені за результатами виконання робіт (надання послуг) за укладеними договорами та давали можливість установити, ким виконано роботи (надано послуги), кількість залучених людей до виконання зобов’язань, скільки використано людино-годин тощо;
- ТОВ «С» також не надано суду документального підтвердження обґрунтування економічної та ділової доцільності придбання таких послуг, оскільки, як установлено судами попередніх інстанцій, ТОВ «С» були замовлені послуги, які є основним видом його діяльності, у контрагентів, які такої діяльності не провадять. Види наданих позивачу послуг не тільки не відповідають виду діяльності вказаних контрагентів позивача, але й потребують відповідних знань у галузі ІТ і підготовлених працівників, які могли б надавати такі послуги.
Постанова Верховного Суду від 27.01.2020 року у справі № 640/19386/18: касаційну скаргу ТОВ «С» залишити без задоволення.