ТОВ «М» звернулося до суду з адміністративним позовом до ГУ ДПС у Чернігівській області, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення (далі – ППР), прийняте за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки товариства щодо правомірності відображення податкових наслідків відносин із контрагентами. ТОВ «М» на обґрунтування позовних вимог вказувало, що зроблені ГУ ДПС в акті перевірки висновки щодо нереальності господарських операцій ТОВ «М» з контрагентами ґрунтуються на припущеннях. Суди позовні вимоги задовольнили. ГУ ДПС подало касаційну скаргу. Про усі подробиці цього судового спору – далі.
Вирішуючи справу, суд зазначив таке:
- між ТОВ «М» (замовник) і Контрагентом-1 (виконавець) укладено договір про надання послуг з будівництва. На підтвердження виконання умов договору позивач надав: акти виконаних послуг, дефектні акти, оборотно-сальдову відомість за рахунком 632, платіжні доручення. Також позивач придбавав товари в низки контрагентів, докази суду були надані;
- досліджуючи надані позивачем первинні та інші документи, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вони повною мірою розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату під час господарської діяльності з контрагентами;
- вирішуючи спір, суди врахували, що висновки органу ДПС ґрунтуються виключно на даних податкової інформації щодо контрагентів позивача, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які відбувалися в періоді, який охоплювався перевіркою, що, своєю чергою, не є безумовною підставою стверджувати про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи. Ба більше, суди встановили, що придбані у контрагентів товари, роботи, послуги були використані позивачем у межах власної господарської діяльності з метою отримання прибутку;
- аналізуючи доводи податкового органу щодо непідтвердження руху товару за ланцюгом постачання, суди встановили, що такі висновки ґрунтуються лише на інформації, отриманій з Єдиного реєстру податкових накладних (далі – ЄРПН), тоді як господарські відносини контрагентів позивача з третіми особами, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі собою, за відсутності інших об’єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача з його контрагентами;
- суди врахували інформацію, викладену в листах контрагентів позивача, які підтверджують, що податкові накладні, виписані на підставі проведених господарських операцій, були в належний спосіб зареєстровані в ЄРПН. А сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік, а тому незбереження й ненадання позивачем означених документів не є безперечним доказом відсутності господарської операції.
Постанова Верховного Суду України від 21.10.2020 року у справі № 620/846/19: касаційну скаргу ГУ ДПС залишити без задоволення.