Відповідно до ПКУ плата за землю віднесена до місцевих податків і є однією із складових податку на майно.
Тому встановлення ставок земельного податку належить до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об’єднаних територіальних громад, які встановлюють розміри ставок цього податку виключно в межах ставок, визначених ПКУ та затверджують їх своїм рішенням щороку до 15 липня.
При цьому, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 % від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування − не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь − не менше 0,3 % та не більше 1 % від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель − не більше 0,1 % від їх нормативної грошової оцінки.
Ставки земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено, та які розташовані за межами населених пунктів або в межах населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі у відповідному регіоні, а для сільськогосподарських угідь − не менше 0,3 % та не більше 5 % від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі, а для лісових земель − не більше 0,1 % від нормативної грошової оцінки площі ріллі.
Контролюючі органи обчислюють суми земельного податку та надсилають або вручають особисто платнику за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року повідомлення-рішення. В свою чергу, фізичні особи сплачують земельний податок протягом 60 днів з дня вручення повідомлення – рішення.
Якщо платник податку виявив розбіжності у відомостях про земельну ділянку, що були надані контролюючими органами, йому необхідно звернутись до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки з оригіналами документів на право власності, користування пільгою для проведення звірки та уточнення даних.