У Держпраці інформують, що грубим визнається порушення таких основних прав людини, які передбачені Конституцією України або самостійними законодавчими актами. Такими визнано право на оплату праці, право на відпустку, право на оплату праці не нижче мінімуму, встановленого законом, право на відпочинок.
Відпустка – це час відпочинку, який обчислюється в календарних днях і надається працівникам із збереженням місця роботи і заробітної плати.
Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок.
Це право забезпечується наданням оплачуваної щорічної відпустки (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про відпустки»).
Право на відпустки у працівника зберігається й у разі його звільнення (ст. 3 Закону України «Про відпустки»).
Відповідно до ст. 74 КЗпП та ст. 2 Закону України «Про відпустки», кожний громадянин України, який працює на підприємстві, в установі, організації будь-якої форми власності, виду діяльності та галузевої належності має право на щорічну відпустку.
Це право забезпечується: гарантованим наданням відпустки певної тривалості, встановленої Законом України «Про відпустки»; збереженням на період відпустки робочого місця (посади) і заробітної плати; забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених ст. 24 Закону України «Про відпустки».
У ч. 5 ст. 11 Закону України «Про відпустки» зазначено вимоги щодо ненадання працівникам щорічних відпусток, зокрема, забороняється: ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд.
Грубе порушення законодавства про працю – це випадки обмеження трудових прав громадян або зневажливого до них ставлення.
Хто є правопорушником?
Це особа, на яку покладений обов’язок дотримання трудового законодавства, а саме: керівники підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності.
Тобто, грубим буде порушення таких основних прав людини, як право на відпустку, право на відпочинок та інші трудові права, які гарантовані Конституцією України, КЗпП, рядом законів та підзаконних актів.