Розрахунки за операціями у сфері зовнішньо-економічної діяльності (далі – ЗЕД) зазвичай проводять в іноземній валюті. В обліку такі операції відображають у національній валюті – гривні. Як наслідок, від перерахунку валют в обліку виникають курсові різниці. Поговоримо про правила розрахунку курсових різниць.
Курсова різниця – це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах (п. 4 П(С)БО 21). Для розрахунку курсових різниць необхідно брати виключно офіційний валютний курс Нацбанку. Міжбанківський валютний курс України чи крос-курс для цього не використовують. Наприклад, різниця між курсом НБУ та біржовим курсом на міжбанківському валютному ринку України, яка виникає під час здійснення операції з купівлі іноземної валюти, не є курсовою різницею в розумінні П(С)БО 21. У бухобліку її зараховують або до доходу (за кредитом субрахунку 711 «Дохід від купівлі-продажу іноземної валюти»), або до витрат (за Дт субрахунку 942 «Витрати на купівлю-продаж іноземної валюти»).
Особливості обліку операцій в інвалюті також залежать від того, з якою статтею балансу маємо справу: монетарною чи немонетарною.
Курсові різниці розраховують лише за монетарними статтями (п. 8 П(С)БО 21).
Монетарними є статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов’язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів, зокрема:
Визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті здійснюється на дату:
До немонетарних статей належать будь-які аванси у валюті – отримані чи перераховані. Вони відображаються в обліку за курсом НБУ на момент отримання чи перерахування авансу і не підлягають перерахунку на дату балансу.
Отже, курсові різниці визначають:
З огляду на викладене, розрахунок курсової різниці (КР) здійснюють за формулою:
КР = Ʃго × (К2 – К1),
де Ʃго – сума господарської операції (монетарної статті);
К1 – курс НБУ на дату здійснення операції, на дату балансу;
К2 – курс НБУ на дату визначення курсової різниці.