Як зазначено у відповіді на запитання 8. пункт 3 підрозділу 94 розділу XX ПКУ визначає категорії осіб, які не можуть бути декларантами у одноразовому (спеціальному) добровільному декларуванні.
Разом з тим, податкові органи не мають права відмовляти у прийнятті декларації. Тому правовим наслідком подання декларації особою, яка не може бути декларантом, буде те, що на таку особу не будуть поширюватися державні гарантії та звільнення від відповідальності передбачені підрозділом 94 розділу XX ПКУ, навіть попри сплату суми збору, визначеної в одноразовій (спеціальній) добровільній декларації.
Саме тому у кінці одноразової (спеціальної) добровільної декларації проставляється відмітка, якою декларант підтверджує, що відносно нього не застосовувалися з боку України спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до Закону України «Про санкції» та, починаючи з 1 січня 2005 року, декларант не подавав або не мав права подавати декларації відповідно до законів, що визначають чи визначали правові та організаційні засади у сфері запобігання корупції (крім тих, які претендували або претендують на зайняття посад, перебування на яких вимагає чи вимагало від особи подання відповідної декларації, та не були призначені або обрані на відповідні посади).