Кожне підприємство, щоб виробляти конкурентну продукцію, мусить постійно оновлювати наявні в нього основні засоби (далі – ОЗ) (станки, автомобілі тощо), замінювати їх на новіші й більш високопродуктивні. Але не завжди у підприємств є вільні кошти, щоб купити нову техніку. Тому виходом із такої ситуації може бути придбання ОЗ через механізм фінансового лізингу.
Фінансовий лізинг – це вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов’язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об’єкт фінансового лізингу, або:
Щоб передати у фінансовий лізинг майно, лізингодавець повинен укласти з лізингоодержувачем договір фінансового лізингу.
У фінансовий лізинг зі складу основних засобів дозволено передавати як придбаний на стороні, так і вироблений самостійно об’єкт.
Якщо у фінансовий лізинг передаються ОЗ, які вже використовувалися в діяльності лізингодавця, або об’єкти, спеціально придбані для передачі у фінансову оренду, то в обліку лізингодавець повинен відобразити дебіторську заборгованість орендаря в сумі мінімальних орендних платежів і негарантованої ліквідаційної вартості (тобто частини ліквідаційної вартості об’єкта оренди, тримання якої орендодавцем не забезпечується або гарантується лише пов’язаною з ним стороною) за вирахуванням фінансового доходу, що підлягає отриманню, з визнанням іншого доходу (доходу від реалізації необоротних активів) (п. 10 НП(С)БО14 «Оренда»).
Крім того, у момент передачі об’єкта ОЗ у фінансовий лізинг лізингодавець повинен списати залишкову вартість об’єкта фінансового лізингу із балансу до складу витрат. Тобто в разі передачі у фінансовий лізинг основного засобу, придбаного в іншої особи, лізингодавець зобов’язаний в обліку показати операцію з його продажу. Водночас, якщо у фінансовий лізинг передається об’єкт:
1) який використовувався лізингодавцем як основний засіб, то його спочатку слід перевести до складу необоротних активів, утримуваних для продажу (субрахунок 286). Для цього необхідно здійснити такі операції:
На об’єкти, що потрапили на субрахунок 286, амортизація не нараховується. На цьому субрахунку об’єкти обліковуються за залишковою вартістю до моменту передачі лізингоодержувачу;
2) який лізингодавець придбав саме для передачі у фінансову оренду, то такий об’єкт відразу зараховується до складу запасів (також на субрахунок 286 як необоротний актив, утримуваний для продажу). До того ж обліковувати його слід за первісною вартістю, сформованою за правилами, передбаченими для запасів, тобто з урахуванням витрат, перелічених у п. 9 НП(С)БО 9 «Запаси».
Під час передачі основного засобу, як того, що використовувався лізингодавцем у його діяльності, так і придбаного саме для передачі у фінансовий лізинг, лізингодавець повинен відобразити операції з реалізації такого активу. Водночас в обліку слід відображати операції з реалізації навіть попри те, що лізингодавець передає лізингоодержувачу тільки два з трьох складників права власності на об’єкт лізингу (право володіння та користування майном, а право розпорядження залишається в нього).
Щоб відобразити в обліку передачу ОЗ у фінансовий лізинг у момент передачі об’єкта у фінансовий лізинг, потрібно:
Далі довгострокову дебіторську заборгованості поступово потрібно зменшувати. Спочатку ту частину заборгованості, погашення якої відбудеться протягом наступних 12 місяців, слід перевести до складу поточної дебіторської заборгованості записом Дт 377 – Кт 181, а потім після отримання коштів від лізингоодержувача цю заборгованість слід закрити проведенням Дт 311 – Кт 377;
Якщо у фінлізинг передаються ОЗ, які виробляє лізингодавець, тобто об’єкти, що є його готовою продукцією (обліковуються на рахунку 26), то в обліку він повинен:
1) визнати дебіторську заборгованість лізингоодержувача в сумі визнаного доходу (виручки) від реалізації готової продукції і теперішньої негарантованої ліквідаційної вартості об’єкта фінансової оренди одночасно з визнанням доходу (виручки) від реалізації готової продукції (п. 13 НП(С)БО 14). Тобто слід сформувати проведення Дт 181 – Кт 701.
Водночас дохід виробника від реалізації об’єкта фінансової оренди визнається за найменшою з двох оцінок:
Тут також слід частину довгострокової заборгованості у момент, коли до часу її часткового погашення залишиться менше ніж 12 місяців, перевести до складу поточної дебіторської заборгованості (Дт 377 – Кт 181), і потім уже вона погашається після отримання коштів від лізингоодержувача;
2) списати собівартість реалізованого об’єкта, зменшену на теперішню негарантовану ліквідаційну вартість, віднесену на збільшення дебіторської заборгованості орендаря. Тобто слід сформувати проведення Дт 901 «Собівартість реалізованої готової продукції» – Кт 26.