Підпунктом 20.1.17 ПКУ визначено, що контролюючі органи, визначені п.п. 41.1.1 ПКУ, мають право залучати у разі потреби фахівців, експертів та перекладачів, застосовувати під час виконання податковим керуючим повноважень, визначених ПКУ, фотозйомку та відеозапис.
Водночас, відповідно до частини восьмої ст. 4 Закону України від 05.04.2007 р. № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» органи державного нагляду (контролю) та суб’єкти господарювання мають право фіксувати процес здійснення планового або позапланового заходу чи кожну окрему дію засобами аудіо- та відеотехніки, не перешкоджаючи здійсненню такого заходу.
Відповідно до п. 5.2 ПКУ у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 307 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру.
Разом з тим, відповідно до Закону № 877 здійснюються заходи контролю у встановленому Законом № 877 порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема, зобов’язано забезпечити дотримання вимог окремих його статей, у тому числі ч. 8 ст. 4 Закону № 877.
Додатково повідомляємо, що питання належності та допустимості доказів у вигляді фото, аудіо та відео-засобів в межах процедур адміністративного судочинства не відноситься до компетенції ДПС.