Автор: Казанова Марина, податковий експерт, CAP.
У цій статті розберемо популярні запитання, що стосуються платіжних терміналів (далі — POS-термінали). Хто із суб’єктів зобов’язаний їх використовувати? А хто може не використовувати? Скільки POS-терміналів має бути на торговельну точку? І яка відповідальність за їх відсутність?
Можливо, дещо несподівано, але насамперед звернемо увагу на дату «01.08.2022». Що це за дата? Із цієї дати вводиться в дію новий Закон про платіжні послуги1. І одночасно втратить чинність нині діючий Закон № 23462. А чим примітний Закон № 2346? Тим, що саме в ньому прописано базове регулювання в частині застосування POS-терміналів. Відповідно до 01.08.2022 живемо по-старому. А після, правильно, — по-новому.
1 Закон України «Про платіжні послуги» від 30.06.2021 № 1591-IX.
2 Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 № 2346-III.
«Матчастина». Обов’язок суб’єктів господарювання (в т. ч. і ФОП), які продають товари/роботи/послуги кінцевим споживачам, мати POS‑термінали випливає із:
1. Закону № 2346, у п. 14.19 ст. 14 якого зазначено, що:
«Суб’єкти господарювання зобов’язані забезпечувати можливість здійснення держателями електронних платіжних засобів розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням електронних платіжних засобів <…>. Вимоги до суб’єктів господарювання щодо приймання електронних платіжних засобів в оплату за продані ними товари (надані послуги) визначає Кабінет Міністрів України».
2. Законом про захист прав споживачів3. Так, у ч. 2 ст. 17 Закону сказано, що споживач має право на вільне використання електронних платіжних засобів (далі — ЕПЗ). Забороняється у будь-який спосіб обмежувати використання споживачем ЕПЗ, якщо (!) відповідно до законодавства продавець (виконавець) зобов’язаний їх приймати до оплати.
3 Закон України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-XII.