У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених ст. 50 ПКУ), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку (абзац 1 п. 50.1 ПКУ).
Форма податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця затверджена наказом Мінфіну від 19.06.2015 р. № 578 (у редакції наказу Мінфіну від 09.12.2020 р. № 752) (далі – Декларація).
Згідно з приміткою 8 до Декларації невід’ємною частиною Декларації є Додаток 1 «Відомості про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» (далі – Додаток 1), який подається та заповнюється фізичними особами – підприємцями – платниками єдиного податку першої – третьої груп відповідно до пп. 296.2 та 296.3 ПКУ та які є платниками ЄСВ відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».
При цьому розд. VІІ «Визначення зобов’язань із сплати єдиного внеску за даними звітного (податкового) періоду» Декларації передбачено заповнення рядка 21 «Сума єдиного внеску, яка підлягає сплаті на небюджетні рахунки, за даними звітного (податкового) періоду», до якого переноситься підсумковий результат з графи 4 розд. 9 Додатку 1.
Враховуючи те, що нарахування суми ЄСВ за даними звітного (податкового) періоду в інтегрованій картці платника здійснюються на підставі показників Додатка 1, то у разі не відображення зазначеної суми ЄСВ у рядку 21 Декларації, подавати уточнюючу Декларацію не потрібно.