В умовах сьогодення, а саме введення у країні воєнного стану від 24 лютого 2022 року у зв’язку з військовою агресією рф, перед багатьма громадянами України постало питання реалізації права на спадкування. Про прийняття спадщини під час воєнного стану більш детально та структуровано розповість завідувач сектору «Броварське бюро правової допомоги» відділу безоплатної правової допомоги Броварського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги – Марина Губська.
Згідно Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від особи, яка померла, (спадкодавець) до особи (осіб), що набувають право на спадщину (спадкоємці). Особливості спадкування під час воєнного стану, на сьогодні, регулюється постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» від 28.02.2022 року № 164.
Окрім того, Наказом Міністерства юстиції України «Про затвердження змін до деяких нормативно-правових актів у сфері нотаріату» від 11.03.2022 р. № 1118/5, що набрав чинності 19.03.2022, були внесені зміни в Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5.
У результаті дій держави-агресора законодавцями внесені низка суттєвих змін, вищевказаними нормативно-правовими актами, щодо прийняття спадщини в умовах воєнного стану, а саме:
Право на спадщину обов’язково необхідно оформити у нотаріуса (державного чи приватного), звернутися до якого можна в будь-якому населеному пункті на підконтрольній території України. Знайти нотаріуса можна в Реєстрі нотаріусів, які працюють під час війни, ведення якого здійснює Нотаріальна палата України.
Отже, для оформлення спадщини спадкоємцю необхідно вчинити такі дії:
У разі отримання відмови у вчинення нотаріальних дій, нотаріус повинен протягом трьох днів надати письмово обґрунтовану постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій, яку заявник може оскаржити у судовому порядку.
Через військову агресію рф багато громадян України були змушені покинути свої домівки та переміститись у пошуках надійного прихистку, не лише на більш безпечні території України, а й за її межі. За кордоном нотаріальні дії здійснюють консульські установи та дипломатичні представництва України відповідно до статті 38 Закону України «Про нотаріат». У такому випадку заяву про прийняття спадщини спадкоємець подає до вище зазначених установ.
Також заяву можна направити нотаріусу на підконтрольній території України поштою, заздалегідь попередивши його про це, але в такому випадку вона повинна бути нотаріально завірена нотаріусом тієї країни в якій особа перебуває. У залежності від наявності міжнародних договорів, між країною перебування та Україною, може бути необхідне проставлення апостилю. Крім того необхідно буде зробити нотаріально завірений переклад заяви на українську мову.
Після отримання українським нотаріусом нотаріально правильно завіреної заяви алгоритм дій щодо прийняття спадщини буде аналогічним, як уже було вище вказано.
У відповідності до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Це означає, що якщо особа, на момент смерті спадкодавця, була зареєстрована з ним за однією адресою, то їй не обов’язково йти до нотаріуса та писати заяву.
Водночас, на практиці, ми б рекомендували, подати заяву до нотаріуса, щоб уникнути в майбутньому проблем. Справа в тому, що трапляються випадки, що особу виписали без її відома або вона просто проживала зі спадкоємцем без реєстрації місця проживання і відсутні підтверджуючі документи про спільне проживання, у таких випадках факт подачі заяви вже буде підтвердженим фактом, що спадкоємець не пропустив строки подачі заяви про прийняття спадщини.
Ще однією категорією осіб, які автоматично приймають спадщину, відповідно до ч. 4 ст. 1268 ЦК України є малолітні, неповнолітні, недієздатні особи, а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена, крім випадків, встановлених ч. 2 – 4 ст. 1273 цього Кодексу (відмова від спадщини за згодою батьків, усиновлювачів, опікунів, піклувальників та обов’язковим дозволом, на таку дію, органу опіки та піклування). Однак і в цьому випадку рекомендуємо подавати заяву про прийняття спадщини в інтересах вище зазначених осіб, так як дуже часто інші спадкоємці свідомо не надають інформацію про таких осіб, а отже нотаріус розподіляє спадкову масу між відомими спадкоємцями і в майбутньому призводить до судових «тяганин». Також слід врахувати воєнний стан в Україні, так як на територіях де йдуть бойові дії або перебували в окупації, доступу до багатьох реєстрів чи архівів взагалі нема.
Водночас, виходячи з власного досвіду, рекомендуємо обов’язково подавати заяву про прийняття спадщини, не дивлячись на продовження строків для прийняття спадщини та інших суттєвих змін, що були внесені законодавцями, особливо якщо знаходитесь на більш безпечній території України або за кордоном. До закінчення 10 місяців з дня відкриття спадщини (на період воєнного стану цей строк подовжено) спадкоємець має звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. У разі пропуску цього строку він вважається таким, що відмовився від прийняття спадщини.
Якщо строк пропущений з поважних причин, спадкоємець має право звернутись до суду з позовом про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
До суду необхідно подати підтвердження причин пропуску строку. Суди оцінюють поважність причин пропуску строку, а також чи перешкоджали такі обставини зверненню до нотаріуса. Прикладами поважних причин є тривала хвороба спадкоємця, перебування на військовій строковій службі у складі ЗСУ. Необізнаність про смерть спадкодавця або перебування за кордоном не є поважною причиною пропуску строку.
Тому аби уникнути в майбутньому проблем з прийняттям спадщини рекомендуємо не зволікати та звертатись до нотаріуса вчасно.