Засади визначення господарських операцій платників податків контрольованими операціями передбачені п.п. 39.2.1 ПКУ.
Основні засади визначені підпунктами 39.2.1.1-39.2.1.4 ПКУ. Але, слід звернути увагу на вимоги п.п. 39.2.1.5 ПКУ, яким передбачено особливість визначення господарських операцій контрольованими при переході власності на товари (роботи, послуги) між декількома особами.
Так, якщо в ланцюгу господарських операцій між платником податків та нерезидентом, передбачених п.п. 39.2.1.1 цього пункту, право власності на предмет (результат) такої операції перш ніж перейти від платника податків до такого нерезидента (у разі експортних операцій) або перш ніж перейти від такого нерезидента до платника податків (у разі імпортних операцій) переходить до однієї або декількох осіб і операція між відповідним резидентом та жодною з таких осіб не визнавалася платником податку контрольованою операцією, така операція вважається контрольованою операцією між платником податків та таким нерезидентом, якщо особи, до яких перейшло право власності:
► не виконують у такій сукупності операцій істотних функцій, пов'язаних з придбанням (продажем) товарів (робіт, послуг);
► не використовують у такій сукупності операцій істотних активів та/або не приймають на себе істотних ризиків для організації придбання (продажу) товарів (робіт, послуг).
Для цілей цього підпункту:
► під істотними функціями розуміються функції, які платник податків та нерезидент - сторони контрольованої операції не могли б виконати самостійно у своїй звичайній діяльності без залучення інших осіб та використання активів таких осіб;
► під істотними активами розуміються активи, використання яких є необхідним під час здійснення таких операцій та які відсутні у платника податків та нерезидента - сторін контрольованої операції;
► під істотними ризиками розуміються ризики, прийняття яких є обов'язковим для ділової практики таких операцій.