Оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, неподання товарно-транспортної накладної не може бути єдиною підставою для невизнання витрат. На це звернув увагу Касаційний адміністративний суд, скасовуючи попередні рішення у справі № 806/5200/15, повідомляє «Закон і Бізнес».
Підприємство оскаржило до суду податкові повідомлення-рішення, якими збільшено суму зобов’язання з податку на прибуток та ПДВ, а також зменшено розмір від’ємних значень ПДВ та об’єкта оподаткування податком на прибуток.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що правова позиція податкового органу в ході судового розгляду справи належними доказами не спростована.
Утім КАС зазначив, що згідно з договорами товар передається згідно з накладними та довіреностями, які є невід’ємною частиною договору, а обсяг партії кожної поставки визначається згідно з письмовими замовленнями покупця, наданими не пізніше 5 днів до моменту поставки. На підтвердження виконання умов договорів позивачем надані специфікації, податкові накладні та банківські виписки.
Крім того, факт передачі товару від покупця продавцю підтверджується видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи. Банківські виписки, в свою чергу, підтверджують факт перерахування коштів. З наданих виписок можливо встановити дату платежу, суму та контрагента.
За таких обставин, касаційний суд констатував, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо доведеності податковим органом правомірності прийнятих рішень є передчасними. Адже вони зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних доказів здійснена без дотримання положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства. Відтак судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості.