Автор: Войтенко Тетяна, податковий експерт.
На підприємстві ніколи не видавали наказ про облікову політику. Як бути при перевірці — мати хоч щось, нехай і коряве, чи краще взагалі нічого? Давайте з цим розберемося.
Під обліковою політикою ст. 1 Закону про бухоблік* і п. 3 розд. I НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» розуміють сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для:
— ведення бухгалтерського обліку;
— складання та подання фінансової звітності.
* Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-XIV.
Дещо ширше трактує термін «облікові політики» § 5 МСБО 8 «Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки». За ним облікові політики — це конкретні принципи, основи, домовленості, правила та практики, застосовані суб’єктом господарювання при складанні та поданні фінансової звітності. Тобто фактично
облікова політика — це практичні правила бухгалтерської поведінки під час складання фінансової звітності
Свою облікову політику підприємство визначає самостійно за погодженням із власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів (ч. 5 ст. 8 Закону про бухоблік). Тож облікова політика — це суто індивідуальний бухобліковий інструмент. Адже підприємство самостійно обирає запропоновані НП(С)БО і МСФЗ на вибір альтернативні варіанти облікової політики залежно від специфіки здійснення своєї господарської діяльності.