Андрій Пишний, Голова Національного банку України, nv.ua.
Цікаві деталі Звіту про фінансову стабільність
Фахівці Національного банку підготували свіжий Звіт про фінансову стабільність. Це, без перебільшення, ключовий документ, який дає змогу оцінити життєздатність фінансової системи та побачити системні ризики. Обійшлося без сюрпризів: як і пів року тому, ми побачили, що банківська система зберігає фінансову стійкість та довіру клієнтів, нарощує кредитування бізнесу і населення та дедалі активніше долучається до фінансування потреб країни.
Експертам раджу почитати сам Звіт — ми детально проаналізували потенційні загрози. Я ж сконцентруюся на питаннях, що ми будемо робити далі. Який порядок денний формує для нас нинішній, досить впевнений як для складних поточних умов, стан банків? Є кілька викликів, які стали предметом окремих досліджень під час підготовки Звіту про фінансову стабільність.
Перший — розвиток кредитування. З одного боку, Звіт підтверджує, що банки надалі нарощують обсяги гривневих кредитів бізнесу, найшвидше — малого та середнього, і намагаються залучати нових клієнтів. Стрімко зростають обсяги кредитів населенню, найшвидше — іпотечний портфель, щоправда, з дуже низького рівня. Якість кредитного портфеля поліпшується, адже рівень дефолтів у корпоративному та роздрібному сегментах знижується. І триває зниження ставок. Отже, банки і загалом економіка адаптувалися до умов тривалої війни і мають повертатися до нормальності - підтримувати відновлення економіки.
Ключовим вектором цього руху має стати зміцнення обороноздатності країни. Водночас попит бізнесу на позики обмежується повільним і неоднорідним відновленням економіки, перебоями в енергопостачанні та все ще високими воєнними ризиками. Підтримати кредитний попит там, де це потрібно для країни, і спрямувати в цьому ж напрямі кредитну пропозицію покликана ухвалена Радою з фінансової стабільності Стратегія з розвитку кредитування.
Банки і загалом економіка адаптувалися до умов тривалої війни
Аби стимулювати банки забезпечувати фінансовими ресурсами пріоритетні галузі, зокрема енергетику, банківська система має зберігати стійкість. Ми впровадили нові вимоги до капіталу банків у межах його нової структури, як вимагають європейські директиви і оновлене українське законодавство. І водночас запровадили низку перехідних положень щодо виконання цих вимог для збереження потенціалу банків нарощувати кредитування.
Цей комплекс кроків дасть змогу збільшити потенціал банків до нарощення кредитного портфеля в півтора рази. Адже підвищення нормативу достатності капіталу розтягується в часі до 1 липня 2025 року. І для його виконання банки зможуть враховувати в капіталі проміжні прибутки та субординовані борги на етапі їх погодження.
Водночас ми пом’якшили вимоги до оцінки кредитних ризиків за проєктним фінансуванням. Цей крок має пожвавити запуск та реалізацію нових інфраструктурних проєктів. Для підприємств, що мають критичне значення для підтримання інфраструктури чи працюють у зоні підвищених безпекових ризиків, залишатиметься доступним державне субсидіювання кредитів у межах програми «Доступні кредити 5−7−9%». Уряд також розробляє нові вузькоспеціалізовані програми для критичних секторів економіки. Для решти сегментів бізнесу обсяг субсидійованих кредитів скорочуватиметься.
Отже, другий виклик — фокусування державних програм, зокрема програми «Доступні кредити 5−7−9%». Це завдання уряду, але ми поділилися своїм баченням у Звіті (тематична вставка «Програма „Доступні кредити 5−7−9%“ потребує фундаментальних змін»). Програма відіграла критичну роль для бізнесу в перший рік повномасштабної війни. Після унесення кількох змін до програми підтримку розширено, а портфель позик в її межах зріс більш ніж удвічі. Борг за компенсаціями перед банками перевищив можливості держави. Затримка фінансування створює невизначеність для банків та позичальників і сповільнює кредитування за програмою.
Чинний дизайн програми створює цілу низку проблем:
· стримування цінової конкуренції банків за клієнтів. Ринкові ставки за кредитами від початку 2024 року помітно знизилися завдяки здешевленню фондування та зниженню кредитних ризиків в умовах відновлення економіки. Водночас, за результатами опитування НБУ серед найбільших банків, для клієнтів у програмі банки встановлювали базові ставки в середньому майже на 3 в. п. вищі, ніж за кредитами поза нею;
· невиконання ключової цілі програми — підвищення операційної ефективності компаній-учасників. Як свідчать дані їх фінансової звітності за 2022−2023 роки, компанії отримали більше чистого прибутку за рахунок державної субсидії. Проте на рівні операційних показників ефективності в більшості галузей немає помітної різниці між середньою операційною маржею учасників програми та решти компаній;
· можливість маскувати неплатоспроможність клієнтів через дуже низькі або нульові компенсаційні ставки за кредитами в межах програми та право пролонгації основної суми. Частка непрацюючих кредитів у програмі за період повномасштабної війни зросла з менше ніж 1% до 8%. Ще близько 6% кредитів — це борги операційно збиткових компаній, які поки що не визнані як непрацюючі. Ці клієнти, найімовірніше, надалі не будуть спроможними погасити борг, тому весь тягар понесе держава.
Єдине рішення — більш чіткий фокус програми. Квітневі зміни зі зниженням лімітів за непріоритетними напрямами та допустимої маржі банків у перспективі зменшать навантаження на бюджет, але не вирішать усіх проблем. Варто поступово зосередити програму саме на інвестиційних проєктах, а кредити на поповнення обігових коштів надавати лише окремим категоріям клієнтів. Наприклад, бізнесу з потенціалом для відновлення, неспроможному через воєнні втрати обслуговувати кредити на ринкових умовах.
Третій виклик і постійне завдання на порядку денному — інтеграція з ЄС. Стійка прибутковість банків сприяє сталому нарощенню капіталу і дає нам змогу надалі впроваджувати європейські регуляторні вимоги. Це, зокрема, нові вимоги до капіталу, про які вже зазначено вище. Але найбільш комплексним, напевне, стане впровадження принципів сталого розвитку в частині «зеленого» фінансування.
На фінансовий сектор очікують суттєві зміни. За результатами опитування банків (тематична вставка «Як банки України оцінюють кліматичні ризики»), вони перебувають переважно на ранніх стадіях управління кліматичними ризиками. Проте майже три чверті опитаних зазначили, що зміни клімату вже зараз впливають на їхню діяльність, зокрема на якість кредитного портфеля, вартість застави, попит на фінансові послуги. Третина банків очікує впливу на безперервність діяльності вже в короткостроковій перспективі.
Банки міжнародних груп за прикладом материнських структур уже впровадили в практику кліматичний ризик-менеджмент та аналізують відповідні ризики, переважно під час здійснення оцінки кредитного ризику. Встановили певну «стелю» для ризикових проєктів у портфелі та здійснюють «кліматичний скоринг». Під час такого скорингу перевіряється, чи не шкодить діяльність клієнта довкіллю (наприклад, вирубка лісів, виробництво азбесту та торгівля рослинами і тваринами під загрозою зникнення).
Великі компанії, як свідчить практика, самі зацікавлені в дотриманні ESG-стандартів та надають якісну інформацію для скорингу. Невеликі - можуть скористатися допомогою експертів банку з оцінки кліматичних ризиків. Клієнту, який потрапив до стоп-листа, буде відмовлено в кредиті, проте банк запропонує заходи для зменшення ризику. Про повноцінну інтеграцію кліматичних ризиків у кредитні рішення поки не йдеться, але це наступний етап.
Повоєнна відбудова України має відбуватися за «зеленими» стандартами згідно з підходами донорів та нормами ЄС, зокрема в межах програми Ukraine Facility. Вже найближчим часом оператори державних програм підтримки кредитування — Фонд розвитку підприємництва та Фонд часткового гарантування кредитів у сільському господарстві - планують запровадити вимоги до дотримання ESG-стандартів банками — учасниками програм. Надалі уряд за прикладом ЄС має затвердити таксономію, вимоги до звітності підприємств та заходи зі стимулювання «зелених» виробництв.
Логічне завершення нашого Звіту — перелік рекомендацій, аби фінансова система й надалі зберігала стійкість:
· державним інституціям варто зберігати динаміку реформ за домовленостями з донорами та партнерами, зокрема ухвалити потрібні для фінансового сектору закони, реалізувати стратегію з розвитку кредитування та посилювати фокус державних програм підтримки кредитування;
· банкам — адаптуватися до нових правил розрахунку достатності капіталу та управління непрацюючими активами;
· страховикам та фінансовим компаніям — дотримуватися вимог до капіталу.
НБУ тим часом готуватиметься до проведення оцінки стійкості банківського сектору наступного року та надалі імплементуватиме регуляторні стандарти ЄС і продовжить роботу над створенням системи страхування воєнних ризиків разом з Мінекономіки та Міністерством фінансів.