Автор: Вишневський Михайло, податковий експерт.
Однією з підстав для включення в ризикові платники є горезвісний пункт 8 Переліку критеріїв ризиковості платника. А він, у свою чергу, застосовується під найрізноманітнішими приводами. Найбільш поширений — відносини з ризиковим контрагентом (придбання і продажі). Найчастіше — з постачальником. Давайте розберемо, як податківці іноді пропонують діяти покупцеві, що купив у ризикового постачальника товари / послуги.
Уявимо ситуацію: покупець придбав у постачальника партію товару. Постачальник виписав ПН і зареєстрував її. За цією ПН покупець збільшив ПК. Проте потім постачальника включають у ризикові платники. Тепер справа за покупцем: податківці часто також включають його в ризикові на підставі коду 13 Довідника кодів № 17* (придбання товарів / послуг у платника, щодо якого прийнято рішення про відповідність критеріям ризиковості платника).
Для цього за думкою податківців треба не так багато: головне, щоб між датою реєстрації цієї ПН і датою винесення рішення про відповідність покупця ризиковим критеріям пройшло не більше 180 днів (абз. 9 п. 6 Порядку № 1165*).
Отже, цілком можлива така ситуація, коли покупець, нічого не підозрюючи, придбав товар, поставив ПК за зареєстрованою ПН, а потім його включають у ризикову категорію через те, що постачальника включили в ризикові. Законність таких дій у цій статті не обговорюємо (див. «Критерій 8 ризиковості платника — «навна податкова інформація» // «Податки & бухоблік», 2024, № 59), говоритимемо у суто прагматичному ключі: що тепер робити покупцеві?
Іноді податківці на місцях ідуть нібито назустріч покупцеві і радять провернути нехитру комбінацію.