Фінансовий кредит – кошти, що надаються банками та іншими фінансовими установами юридичній чи фізичній особі на визначений строк для цільового використання та під процент (п.п.14.1.258 п.14.1 ст.14 ПКУ).
Оподаткуванню підлягають доходи фізичних осіб-підприємців, які отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності (п.177.1 ст.177 ПКУ).
Враховуючи те, що отримання фізичною особою-підприємцем кредиту відповідно до умов договору підлягає обов’язковому поверненню у визначені строки, то протягом дії договору кредиту сума кредиту не включається до складу доходу суб’єкта господарювання.
При цьому слід зазначити, якщо сума кредиту не повертається у визначений у договорі термін, то вона включається до складу доходів фізичної особи-підприємця та оподатковується на загальних підставах.
Щодо включення до складу витрат, пов’язаних з поверненням кредиту, слід врахувати таке. Пунктом 138.1 статті 138 ПКУ визначено, що витрати, які враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються відповідно до п.138.4, п.138.6 - 138.9, пп.138.10.2 - 138.10.4 п.138.10, п.138.11 ст.138 ПКУ.
Витрати на погашення основної суми отриманих позик, кредитів (крім повернення поворотної фінансової допомоги) не включаються до складу витрат платника податку (п.п.139.1.4 ст.139 ПКУ).
Витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати в межах норм, встановлених ПКУ, пов’язані із запозиченням, не відносяться до витрат, які пов’язані з операційною діяльністю (п.п.138.10.5 ст.138 ПКУ).
Враховуючи вищевикладене, фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування не має права включати до складу витрат витрати на погашення кредиту та суми сплачених відсотків, які нараховані платнику податків за користування даним кредитом, незалежно від того, що кредит отримувався на здійснення підприємницької діяльності.